Серед огрому
подій планети «Книжковий Арсенал-2015» кілька заходів присвятили тим, чия
творча зоря ще не зійшла, але потенційно може спалахнути – початківцям. Охочі
віднайти свій шлях до літературного середовища чи й навіть зазіхнути на
прихильність видавця могли відвідати, зокрема, лекцію письменника й очільника
«Електрокниги» Антона Санченка і взяти участь у дискусії «Як видати книгу?» за
участю відомих видавців.
Неминуче
розчарування спіткало тих, хто чекав чудодійного рецепту для раптового
привороту видавців: очільник «Folio»
Олександр Красовицький чесно зізнався у тому, що рукописи невідомих авторів не
розглядає, і, схоже, такого погляду дотримуються й інші великі видавництва, які
не схильні ризикувати прибутком «заради благородної мети». Щоправда, у
майбутньому директор «Folio»
має намір створити інтернет-платформу для молодих авторів.
Але навіть до
тих видавництв, які не вбачають у книжках комерційного інтересу, початківцю
годі достукатися. Приміром, президент Міжнародної літературної корпорації «Meridian Czernowitz» Святослав
Померанцев чесно зізнався в тому, що критерієм вибору авторів у їхньому проекті
є ніщо інше, як особисті знайомства (на щастя, у «Meridian Czernowitz» талановиті
знайомі, але скільки серед них початківців – питання риторичне).
То що ж робити
амбітному автору незнаного шедевра, якщо в колі його друзів немає ані видавців,
ані письменників? Стоїчне очікування манни небесної у вигляді авторитетного
митця, який розповість світу про нього, – ідея утопічна, та й, судячи з логіки
усіх без винятку промовців згаданих заходів, – трохи зарозуміла. Головний
виконавець в справі просування власного твору – це сам автор, тому йому, окрім
тематичного новаторства, бездоганного стилю й непересічного сюжету, доведеться
попрацювати й над собою на предмет придатності до членства в літературному середовищі.
І почати він
мусить із увіходження до цього середовища. Хороші новини тут для поетів –
спільнота ліриків в Україні досить доброзичлива, та й комерційно успішна:
нерідко автори самі продають свої збірки під час презентацій. Прозаїкам
складніше: мало того, що читання прози в принципі рідкісне явище, так ще й
окремим жанрам у творчості початківців узагалі відмовляють в існуванні: «Хочете
стати відомим, забудьте про оповіданнячка. Напишіть спершу хороший, якісний
роман, і тільки після того, як він зазнає успіху, наважуйтеся на творення малих
форм чи чого вам іще заманеться», – безкомпромісно застерегла літературний
агент Юка Гаврилова. За її словами, видати книжку можна «тільки за наявності
рекомендацій, знайомств, терпіння і слабких нервів у видавця».
Окрім тусівок,
є ще один прийнятний шлях, так би мовити, ближче до тексту – це участь у літературних
конкурсах. Експерти наголошують на авторитетності двох – «Коронації слова» й
молодіжного конкурсу видавництва «Смолоскип». Щоправда, «Коронація» теж не
розглядає рукописи оповідань, тож, вочевидь, молодим українським Еліс Манро,
якщо такі є, не судилося ближчим часом вибитися в люди. Зате романи люблять усі
– тому тим, хто набрався життєвого досвіду і зважився на написання епічного
жанру, час штурмувати «Коронацію»: вона відчинила двері багатьом невідомим
авторам, серед яких чимало дебютантів.
 |
| Співзасновниця "ЛітМайданчика"Анна Дегтярьова й Антон Санченко |
Іще одним
чудовим явищем в нашій літературі є видавництво «Електрокнига», яке випускає у
світ широкий книжки з обмеженим паперовим, зате необмеженим для завантаження
електронним тиражем. Його головний редактор Антон Санченко оптимістичніше
дивиться на творчість початківців, адже вже має досвід співпраці з ними. На
його думку, всі видавці – оптимісти, бо песимісти таким бізнесом не займаються.
І він має чим похвалитися: скажімо, 2012 року в «Електрокнизі» побачила світ
збірка Іри Цілик «Родимки». А цьогоріч перевидана з деякими доповненнями ця ж
збірка «Червоні на чорному сліди» вийшла у «Коморі», і її адоратором виявилася
сама Оксана Забужко! Ось таким був шлях оповідань Іри Цілик до великого
видавництва і читацького визнання, і попри некомерційний жанр, книжка стала
одним з найпомітніших явищ «Книжкового Арсеналу-2015».
Отже,
анонімному письменнику, хоче він того чи ні, доведеться долучитися до
літературного середовища. Воно має різні вияви – і віднедавна це не тільки
читання, фестивалі й презентації. Наприклад, можна брати участь у різних акціях
і конкурсах від літературної платформи «Літмайданчик». Або ж відвідувати
майстер-класи й лекції Центру літературної освіти. Та головне – не впадати у
відчай, спілкуватися, багато читати і писати-писати-писати.(джерело: "Літературна Україна", 30 квітня-7 травня 2015 року)
Немає коментарів:
Дописати коментар