четвер, 3 вересня 2015 р.

Наталка Галаневич (“Dakh Daughters”): «І класики, і сучасники в нашому репертуарі переплітаються»



Театрально-музичний гурт «Dakh Daughters» не перестає дивувати оригінальними композиціями й постановками і вже здобув міцну спільноту прихильників. Незвичайності колективу додають не лише особливий вокал, розкіш звучання багатьох музичних інструментів й ефектні образи, а й бездоганний смак у виборі текстів: деякі з них дівчата обирають із доробку знаних і маловідомих українських поетів. Про літературні уподобання «Dakh Daughters» цікавлюся в учасниці гурту Наталки Галаневич.


-          На якому етапі становлення вашого гурту ви вирішили покласти на музику тексти українських поетів? З чого виник цей задум і на чиї слова ви заспівали уперше?
-          Уперше ми використали тексти Михайля Семенка і створили композицію "Папіроси" у січні 2013 року (як Dakh Daughters на той час ми виступили лише із трьома концертами). Ідея взяти Михайля Семенка належить мені, бо це для мене дуже важлива фігура в українській літературі, і взагалі в українському мистецькому контексті. Адже він  наш футурист, зі своєю, оригінальною мелодикою вірша. Семенко мій улюблений поет, тому знаю багато його віршів, і так склалось, що одна з учасниць гурту на якійсь із репетицій придумала мелодію на контрабасі, а я одразу зрозуміла, що його рядки прекрасно лягають на цю музику. Потім докомпоновували цю пісню вже всі разом, а шліфував її як режисер Влад Троїцький. Наша творчість взагалі постійно переплітається із літературою, не лише українською (найперша композиція "Рози" народжена від 35 сонету Вільяма Шекспіра, є композиції на тексти Чарлза Буковськи, Джозефа Редьярда Кіплінга, Йосипа Бродського, Олександра Введенського, Томаса Стернза Еліота).
-          Чию поезію ви вже поклали на музику і кого з авторів ще хочете залучити до репертуару? У чому особливість і складнощі роботи з такими текстами?   
-          З українських письменників ми вже поклали на музику тексти Юрія  Андруховича (композиція "Царівна"), Сергія Жадана (композиція "Візьми"), Тараса Шевченка (композиція "Доля"), Іллі Калюкіна (вербатім у композиції "Ганнуся"), поетичні фрагменти із віршів Павла Тичини (композиція "If"), Миколи Вінграновського (композиція "Darkside"). Ми відкриті до будь-яких спроб із нашими сучасними авторами, це дуже цікаво і з кожним письменником неповторно, бо кожен має свою оригінальну ритміку, завдяки чому створюється кожного разу інакша композиція. Так само цікаво брати тексти класиків (на разі працюємо над текстом Олекси Влизька). У планах також покласти на музику поезіі Іздрика, Катерини Бабкіної.
-          Кого у вашому репертуарі більше – класиків чи сучасників? Співпрацю з ким із письменників ви вважаєте найбільш продуктивною?
-          І класики, і сучасники в нашому репертуарі переплітаються, залежно від того, як і хто резонує на сьогодні з нашою свідомістю. Не можна сказати, що сучасні поети більше нам співзвучні, навіть якщо їхні тексти чисельно переважають в репертуарі. Окрім того багато композицій у нас є на тексти однієї з нас, - ZO - прекрасної поетки (композиція "Дружба", композиція "Страсті", нові композиції "Людина" і "Ерос", написані на тексти ZO спеціально до вистави "Антігона",  в якій “Dakh Daughters” виконує роль Хору).

(джерело: "Літературна Україна", 18 червня 2015 року)

Немає коментарів:

Дописати коментар