середа, 2 вересня 2015 р.

Анонімність - не тавро: стартові можливості початківця (Книжковий Арсенал-2015)

Серед огрому подій планети «Книжковий Арсенал-2015» кілька заходів присвятили тим, чия творча зоря ще не зійшла, але потенційно може спалахнути – початківцям. Охочі віднайти свій шлях до літературного середовища чи й навіть зазіхнути на прихильність видавця могли відвідати, зокрема, лекцію письменника й очільника «Електрокниги» Антона Санченка і взяти участь у дискусії «Як видати книгу?» за участю відомих видавців.
Неминуче розчарування спіткало тих, хто чекав чудодійного рецепту для раптового привороту видавців: очільник «Folio» Олександр Красовицький чесно зізнався у тому, що рукописи невідомих авторів не розглядає, і, схоже, такого погляду дотримуються й інші великі видавництва, які не схильні ризикувати прибутком «заради благородної мети». Щоправда, у майбутньому директор «Folio» має намір створити інтернет-платформу для молодих авторів.
Але навіть до тих видавництв, які не вбачають у книжках комерційного інтересу, початківцю годі достукатися. Приміром, президент Міжнародної літературної корпорації «Meridian Czernowitz» Святослав Померанцев чесно зізнався в тому, що критерієм вибору авторів у їхньому проекті є ніщо інше, як особисті знайомства (на щастя, у «Meridian Czernowitz» талановиті знайомі, але скільки серед них початківців – питання риторичне).
То що ж робити амбітному автору незнаного шедевра, якщо в колі його друзів немає ані видавців, ані письменників? Стоїчне очікування манни небесної у вигляді авторитетного митця, який розповість світу про нього, – ідея утопічна, та й, судячи з логіки усіх без винятку промовців згаданих заходів, – трохи зарозуміла. Головний виконавець в справі просування власного твору – це сам автор, тому йому, окрім тематичного новаторства, бездоганного стилю й непересічного сюжету, доведеться попрацювати й над собою на предмет придатності до членства в  літературному середовищі.
І почати він мусить із увіходження до цього середовища. Хороші новини тут для поетів – спільнота ліриків в Україні досить доброзичлива, та й комерційно успішна: нерідко автори самі продають свої збірки під час презентацій. Прозаїкам складніше: мало того, що читання прози в принципі рідкісне явище, так ще й окремим жанрам у творчості початківців узагалі відмовляють в існуванні: «Хочете стати відомим, забудьте про оповіданнячка. Напишіть спершу хороший, якісний роман, і тільки після того, як він зазнає успіху, наважуйтеся на творення малих форм чи чого вам іще заманеться», – безкомпромісно застерегла літературний агент Юка Гаврилова. За її словами, видати книжку можна «тільки за наявності рекомендацій, знайомств, терпіння і слабких нервів у видавця».
Окрім тусівок, є ще один прийнятний шлях, так би мовити, ближче до тексту – це участь у літературних конкурсах. Експерти наголошують на авторитетності двох – «Коронації слова» й молодіжного конкурсу видавництва «Смолоскип». Щоправда, «Коронація» теж не розглядає рукописи оповідань, тож, вочевидь, молодим українським Еліс Манро, якщо такі є, не судилося ближчим часом вибитися в люди. Зате романи люблять усі – тому тим, хто набрався життєвого досвіду і зважився на написання епічного жанру, час штурмувати «Коронацію»: вона відчинила двері багатьом невідомим авторам, серед яких чимало дебютантів.
Співзасновниця "ЛітМайданчика"Анна Дегтярьова й Антон Санченко
Іще одним чудовим явищем в нашій літературі є видавництво «Електрокнига», яке випускає у світ широкий книжки з обмеженим паперовим, зате необмеженим для завантаження електронним тиражем. Його головний редактор Антон Санченко оптимістичніше дивиться на творчість початківців, адже вже має досвід співпраці з ними. На його думку, всі видавці – оптимісти, бо песимісти таким бізнесом не займаються. І він має чим похвалитися: скажімо, 2012 року в «Електрокнизі» побачила світ збірка Іри Цілик «Родимки». А цьогоріч перевидана з деякими доповненнями ця ж збірка «Червоні на чорному сліди» вийшла у «Коморі», і її адоратором виявилася сама Оксана Забужко! Ось таким був шлях оповідань Іри Цілик до великого видавництва і читацького визнання, і попри некомерційний жанр, книжка стала одним з найпомітніших явищ «Книжкового Арсеналу-2015».
               Отже, анонімному письменнику, хоче він того чи ні, доведеться долучитися до літературного середовища. Воно має різні вияви – і віднедавна це не тільки читання, фестивалі й презентації. Наприклад, можна брати участь у різних акціях і конкурсах від літературної платформи «Літмайданчик». Або ж відвідувати майстер-класи й лекції Центру літературної освіти. Та головне – не впадати у відчай, спілкуватися, багато читати і писати-писати-писати.

(джерело: "Літературна Україна", 30 квітня-7 травня 2015 року)

Немає коментарів:

Дописати коментар