середа, 2 вересня 2015 р.

"Без прикрас" - до читача


Днями на прилавках книгарень дебютувала нова серія української прози — «In crudo». Усе в ній спонукає затримати на книжках зосереджену увагу і взяти їх до рук — прізвища авторів, назви творів, оригінальний дизайн і висока видавнича культура. Започаткувало її видавництво, яке раніше літературно-художніми виданнями займалося рідко, а тепер — такий амбітний дебют. Це і спонукало задати кілька питань його директорові Василеві ТЕРЕМКУ.
 

— Пане Василю, як виникла ідея створення серії «In crudo»?
— Намір попрацювати в сегменті літературно-художніх видань не один рік переслідував нас, але з різних причин не доходило до його реалізації. Можливо, тому, що видавничий центр «Академія» комфортно почувався в роботі з навчальною, довідково-енциклопедичною і науковою книжкою. Тепер і шкода згаяного часу, і якоюсь мірою добре, що не рвалися до цієї справи, бо не певен, що кількома роками раніше знайшли б оригінальний підхід й унікальне місце в ній. Є відчуття, що час недарма стримував нас, заставляв шукати свої розуміння і рішення там, де, здавалось би, мало можливостей не повторити вже відкрите кимось.
Іти второваним шляхом сенсу не бачили, а свій шукали, продираючись через сумніви і відкидаючи ідеї, які не витримували випробувань. Багатолітній видавничий досвід, здавалося, застиг у точці замерзання, тому не один день довелося прожити в непевностях неофіта. З часом виявилося, що ключ до проекту — в голові професора Юрія Коваліва, з яким, крім інших книг, видали три томи із десятитомника «Історія української літератури». Він підказав авторів, на творчість яких варто було би звернути увагу. Деякі прізвища і назви творів уперше почув у тій розмові, і це сильно заінтригувало. Відтоді почалася цілеспрямована робота над конкретизацією видавничого проекту. Потужно на тому етапі спрацював філософський погляд на архітектоніку і дизайн книги Василя Штогрина, який знайшов унікальний візуальний образ серії, асоційований із назвою «In crudo» — «Без прикрас».
Схоже, ми таки дочекалися свого часу, якщо придивитися до загального задуму видавничої серії та її назви, добору авторів і творів, дизайн-концепції і структурно-графічних рішень, без чого вона загубилася б у потоці невиразних видань.
— Скільки книжок уже побачило світ?
— Як і планували, проект стартував трьома виданнями, автори яких — Осип Турянський, Михайло Могилянський і Михайло Івченко. У їх підготовці, крім Юрія Коваліва, брали участь літературознавці Андрій Печарський, Тетяна Синьоок і Олена Романенко.
— За яким принципом добираєте авторів?
— За задумом, «In crudo» — серія книг з потоку високої літератури, хоч і дивно, малознаних авторів у нас, але, наприклад, роман «Поза межами болю» Осипа Турянського свого часу визнала літературна Європа. У Першу світову війну він бачив не тільки жахливі смерті товаришів, а дивився і в пащу смерті своєї, дізнався про канібалізм не з чужих слів. Роман «Поза межами болю» — трагічний досвід душі й розуму, що побували на межі людського і нелюдського. Алегорична повість «Дума пралісу» — наче про нас, теперішніх, наші дні, думки і комплекси.
Михайло Могилянський не просто так собі дружив із Михайлом Коцюбинським і Михайлом Грушевським, добре знався з Іваном Франком, Володимиром Гнатюком і Володимиром Винниченком — він був справді помітною фігурою в літературі на початку ХХ ст. Його чутливе око заглядає в закутки психіки, які людина іноді ховає і від себе. Витонченим його словом веде енергія психічної травми. Явлений у більшості оповідань своєрідний погляд на жінку і на колізії, що розгортаються між двома, розкриває глибинні сили, непідвладні розуму і волі людини. На складні перипетії у стосунках із Михайлом Грушевським натякає оповідання «Вбивство», яке притягло Могилянському багато проблем.
Зачитувалися тоді і прозою тонкого лірика Михайла Івченка, що дивувала натурфілософською, навіть — гедоністичною життєствердністю. Блискучий стиль, розкриття людини в її бутті як дитини природи і через роботу природних сил у ній робить незвичним перо, про що б не писав він — кохання, його пошуки чи втечу від нього; місто, його таємничість і руйнівні сили. Івченко — несподіваний і нехрестоматійний, коли цілковито віддається вимислу і коли відштовхується від історичних фактів — тільки йому властивими очима роздивлявся Григорія Сковороду, який напередодні свого весілля  втік від кохання у самостворений світ («Напоєні дні»).
Багато авторів, чиї твори структуруватимуть серію, з різних причин постраждали від радянських репресій і чомусь довго були  недовизнані в літературі, тільки останніми роками на них починають звертати увагу.
Настанови видавництва не дають переваг жодному письменницькому прізвищу — цікавлять твори і їх художня вартість.
— Чи є якісь жанрові обмеження стосовно творів, що виходитимуть у згаданій серії?
— «In crudo» — серія прози. Наразі складається так, що автори, котрі центрують наші інтереси, писали в річищі модернізму або близько до нього. Однак це — не імператив, інше головне — ефект хоча б відносної новизни й абсолютна літературна цінність видань для сучасного читача. Найкраще — коли він уперше познайомиться з автором, його творами і буде приємно вражений. І дорікне собі за те, що не знав їх до того моменту. Й іншим скаже про це. Мені як читачеві такі відчуття вже довелося пережити. Проте  обмежувати свою активність цим аргументом не будемо.
Які з виданих авторів стали для вас найбільшим відкриттям і чому?
— Усі! Бо це — дуже якісна, краще сказати — висока література, яка завжди тримається на незбагненності таланту. Її цікаво читати і вибагливому книголюбові, і людині, звичній до текстів масового адресування. Незвичне бачення проявів людського, увага до деталей свідомого і того, що поза ним, сильне і надпластичне слово — далеко не всі ознаки прочитаних тестів, але й цього вже багато, щоб стати їх бранцем.
— І чого чекати найближчим часом?
— Розвитку серії «In crudо», яка мала б зібрати до півсотні томів з полів української літератури. Під увагою багато прізвищ — невідкритих сучасним читачем і знайомих йому: Сильвестр Яричевський, Леонід Пахаревський, Антін Крушельницькій, Агатангел Кримський, Борис Тенета, Зенон Дончук. Не зможемо обминути творчість Василя Стефаника й Ольги Кобилянської. Вабить проза Григорія Косинки, Володимира Гжицького й Ірини Вільде.
Сподіваємося, серія прикличе нові пропозиції від людей, які знають і люблять українську літературу. Наразі прислухаємося до міркувань фахівців, яких знаємо роки, і тих, з ким познайомилися недавно. Шукаємо нових співрозмовників на ці теми. Відкриті до всіх пропозицій, здатних зробити «In crudo» видавничою серією, яка не потребуватиме прикрас, а сама прикрасить світ небайдужої до себе людини.
А ще збираємося доступитися до багатств на літературних просторах світу: до «без прикрас — українське» плануємо додати «без прикрас — зарубіжне».

Тільки цією серією наші зацікавлення не вичерпуються, будуть й інші проекти. Ще в цьому році будуть. 
(джерело: "Літературна Україна")

Немає коментарів:

Дописати коментар