Уся драма в тому, що я прочитала п'ять книжок і дивлюся четвертий сезон, а світ уже проглянув 4 серії восьмого сезону. Проглянув і мовчати не може. У Фейсбук хоч не заходь. От нащо я знаю, що Ар'я вбила Короля Ночі? Та в книжках Джорджа Мартіна Король Ночі ще навіть не з'явився! Як і в четвертому сезоні серіалу, який дивлюся навздогін книжкам (хоча скоро я їх пережену, адже серіал випереджає книжкову сагу).
І так на кожному кроці. Щойно я пораділа, що з'ясувала зв'язок між Джоном і Деєнеріс, як хтось мені написав, що вони тітка і племінник. Зайшла у скайп на заняттях з учнем, і розмови почалася з того, що "Нарешті Ар'я це зробила!" – "Убила якогось злочинця?" – "Та ні, покохалась із Джендрі!". Ну, дякую.
Треба купити собі футболку із написом "спойлерам про "Грі престолів" – бій!".
І все ж, і все ж. Десь я розумію всіх цих розумників, яким за милу душу виливати свої емоції на непідготовлені голови читачів/глядачів. Я себе ледве стримую: мій чоловік взагалі не в курсі цієї історії. Ось чому так цікаво споглядати його реакцію на Червоне весілля, на зраду Шаї, на бій ведмедя з Брієнною і ще на купу інших драматичних моментів серіалу. Але я його оберігаю словами: "Ой, ну ти не уявляєш, що буде далі! Там буде таке!"
Першу книжку ПЛІП я почала в січні, останню завершила на початку травня. Ось причина, чому 100 прочитаних книжок мені цьогоріч не світить. Хоча я не жалкую. Схиляю голову перед автором книжки й творцями екранізації. Обожнюю цей твір. Обожнюю Тиріона, Джейме Ланністера, Брієнну Тарт, усіх Старків, що вижили і що загинули. Обожнюю неоднозначність образів (тому в переліку улюблених Джейме). Але дуже хвилююся, як ця заварена каша розрулюватиметься. Бо в книжках вона розрулюється ну дуже повільно. Санса Старк все ще не дружина болтонського бастарда. Короля Ночі нема і близько (добре, хоч Джона Сноу вбили, я то знаю (дякую, любий інтернете), що він якось там оживе).
Які мої прогнози?
Я не знаю, хто посяде престол, але було б дуже круто, якби це був Тиріон. Тому що він пройшов усі кола пекла і побачив життя з усіх сторін. Він, до речі, навіть на свині гарцював перед вельможами (чого в серіалі, наскільки я знаю, нема, а шкода: там зворушлива лінія стосунків з карлицею Пенні). Санса, Ар'я, Джон і Деєнеріс теж бачили пекло, але ніхто з них мене не чіпаляє так, як Тиріон. Лінія Деєнеріс усе ще для мене найнудніша. Прийшла в місто – загарбала його з величним виразом обличчя. Звільнила рабів. Подумала про коханця і про престол. Попереживала через своїх драконів. І так весь час. Деєнеріс надто серйозна. Сама Емілія Кларк на питання, в чому різниця між нею та Деєнеріс, сказала: у мене є почуття гумору. До речі, акторку я просто обожнюю: суперхаризматична. А в неї вже було кілька інсультів (раджу почитати чи переглянути інтерв'ю акторки, її сила духу вражає).
Джон Сноу. Актор вродливий шо капець. Лінія Джона цікавіша, ніж Деєнеріс, але все одно для мене так собі цікава. Розумію, що там всі вишні на торті криються в походженні Джона, але поки я цього не знаю (ага. не знаю). Тож передчуваю, що по-справжньому оціню цей образ пізніше.
Джейме Ланністер. Ненавидіти його можна тільки в першому сезоні. Далі він просто намистинка. Особливо з Брієнною. І потім на суді Тиріона. Оскільки я помітила любов Джорджа Мартіна до химерної симетрії (у першому сезоні Нед Старк знімає голову з дезертира – в останній серії цього сезону якийсь недоумок Ілін Пейн знімає її з Неда), я вірю (хочу вірити) у дві речі: 1. Те, що Джейме жорстоко скинув Брана з вежі, має якось доленосно виправдатися. 2. Я просто мрію, щоб Джейме убив Серсею! Мене б улаштував такий фінал. Бо вбити Серсею – це не тільки позбавити світ саги цієї мегери, а й символічно знищити зло в собі, бо ж Серсея – це частина Джейме. Ну але побачимо.
Чи сильно відрізняється серіал від книги? Несуттєво. Там зовсім нема гей-ліній (хоча є прямі на неї натяки). Натомість у книзі є Тиріон на свині. Дружина Роба Старка не гине на Червоному весіллі. Кейтілін Старк воскресає у вигляді зомбі (але нашо – це треба в автора спитати, я так і не зрозуміла). Рамсі Болтон одружується із Лже-Ар'єю, і Теон не каже йому, що це не Ар'я (як у книзі дійде черга до Санси поки що не уявляю). Яру Ґрейджой звати Аша :) Якщо в серіалі можна припустити, що Шая зрадила Тиріона через ревнощі, то в книзі вона просто паскуда без жодних натяків на виправдання. Ну, може, ще щось.
Ось такі враження від перегляду. І знаєте що? Я рада, що всі перегудять про фінальний сезон, а в мене ще лишиться кілька сезонів і книжок попереду (дай, боже, здоров'я автору і розуму все це доладно згребти докупи). Але шановні люди, що прочитають ці рядки, не спойлеріть, будь ласка, як я в цьому пості. Попереджайте!
Коли читав книги Мартіна по ходу їх публікацій, то було дууууже цікаво. А далі почалася фігня з розтягуванням пауз між книгами. Ну а потім прилетіло бабло від проекту екранізації і сага зупинилася. Серіал не дивлюся, але події кожної серії останнього сезону читаю щотижня. Просто тому що до дупи ця сага (в книжковому варіанті). Так, Мартін каже, що книга і серіал не будуть співпадати, але не віриться. Маленькі несуттєві деталі. Ну і може кінцівку лише виправить (проаналізувавши відгуки на екранізацію).
ВідповістиВидалитиКіт Харрінгтон - "вродливий шо капець" - та ну... А сам Джон Сноу мене дратує і в книжках, і в серіалі.
ВідповістиВидалити"Те, що Джейме жорстоко скинув Брана з вежі, має якось доленосно виправдатися." - виправдатися в контексті Джейме чи Брана?
А я досі мучаю цю книжку. Може, тому що серіал завершується й наступної частини чекати дооовго. Але сукупно із серіалом та книжкою улюбленими персонажами є другорядні)))