Тисяча променистих сонць, тисяча щемних вражень

Новий читацький рік почався із зовсім не святкової книжки, що розтерзала мені душу. Досі не можу пояснити собі, чому зараз взялася за цей роман, адже подруга радила його прочитати понад рік тому, а я зазвичай або хапаю все, що радять, одразу, або ж забуваю на віки вічні. Але до "Тисячі променистих сонць" (A Thousand Splendid Suns) афганського письменника Халеда Хосейні повернулася думками і не пошкодувала. Цей щемний роман нагадав мені, що таке плакати над книжкою. Над ідеально написаною книжкою, яка оповідає історію життів двох жінок періоду афганських воєн.

У цьому романі є все для серця й для розуму: складна історична основа, простий, але місткий, стиль, динамічний сюжет. Сюжетні лінії сплітаються довкола двох головних образів — Маріам і Лейли, яким судилося не зі своєї волі стати дружинами психічно неврівноваженого (хоча назагал типового у ставленні до тогочасному ставленні до жінок) чоботаря Рашида. 

"Тисяча променистих сонць" — це насамперед історія про жіночу дружбу під час війни. От колись писала рейтинг про дружбу в літературі й бідкалася, що мало що можу згадати саме про жіночу дружбу. Так от Лейла і Маріам очолили б список, якби я тільки раніше прочитала цей роман.

Але твір більше, ніж тільки про дружбу. Для тих, хто, як і я, не дуже багато знає про війну в Афганістані й становище жінок у країнах Сходу, це буде відкриття багатьох суспільних нюансів. А ще ця книжка дуже людяна, і мої слова про те, що я над нею плакала, — це не передбачувана реакція на сентиментальні прийоми, а чисте співпереживання, вболівання за людяне в людині й моя улюблена філософія екзистенціалізму (ми живемо в абсурдному світі, і тільки відповідальність за свій вибір дарує нам шанс відчути невипадковість і значущість будь-чого до нас причетного). 

Тепер про головні образи. 

Маріам, позашлюбна дитина багатія, приречена все життя почуватися винною, народженою в гріхові, залякана й стражденна, долю якої визначили чужі люди, а рідний безхарактерний батько нічим не захотів зарадити. Лейла — красуня, бажана дитина, народжена в прогресивній родині, де всі любили одне одного, де батько обожнював свою доньку й хотів, щоб вона навчалася усупереч умовностям афганського суспільства, де роль жінки обмежувалася  дітонародженням й веденням побуту в домі свого чоловіка. Дві різні долі Маріам і Лейли поєдналися за трагічних обставин і витворили дивовижні стосунки, рідкісний вогник радості на сторінках назагал похмурої, жорстокої історії Афганістану і його людей.

Я, хоч і читаю ніби немало, але рідко аж так розчулююся. І, може, це короткотривалий ефект зрадливого кохання до щойно прочитаної книжки, але я справді не знаю, як ця книжка може комусь не сподобатися чи лишити байдужою. Тому наполегливо раджу її прочитати. Українською мовою її не переклали (як?????), але вона є російською й англійською (до речі, я якраз читала англійською, було легко, стиль підйомний, а сюжет захопливий, тож темп був мавже як під час читання рідною мовою). 

Завершую пост про Лейлу й Маріам і починаю відлік чекання, коли "Тисячу променистих сонць" перекладуть українською. Це буде бестселер. І це буде круто.