середа, 30 листопада 2016 р.

Серйозно, як і в усіх казках

Ця книжка потрапила до мене поштою, тобто сама мене знайшла  і я не мала жодних горизонтів очікувань щодо неї, за винятком того, що нічого не тямлю в фентезі. Обкладинка й назва натякали, що на мене чекають вигадані істоти, химерні алегоричні колізії, сюрреалістична недосказаність, містика. Так і сталося. І якби я не була таким прихильником реалістичної психологічно складної літератури, атмосферність дебютного роману молодої авторки Боісіди "Дивовиддя про святих русалок" справили б на мене іще більше враження.
Роман витворюють чотири частини, в яких ідеться про два світи: світ природи й світ людей, а точніше, про їхню взаємодію. Людський світ постає безбарвним і нецікавим (і його назагал мало в тексті), зате коли авторка пише про фантастичних істот, її вигадливість не знає меж. 
Боісіді вдалося створити атмосферу свого вигаданого світу, населеного персонажами міфологій різних країн, та переважають, звісно ж, українські надприродні істоти. Вони закохуються, перевтілюються, пізнають себе, гинуть (якщо про загибель у вічному світі перевтілень можна говорити). Тут є красиві авторські легенди, детективний вузол, загадкові діалоги, символічний рівень, який після першого читання мені уповні осягнути не вдалося. Але навіть коли йдеться про міфічних істот, химерних і непередбачуваних, все-таки вони близькі кожному, бо головні почуття, що терзають персонажів,  це любов і сумніви. А головне питання, на яке всі шукають відповідь,  це проблема самопошуку й самопізнання у величезному, таємничому світі.
За жанром "Дивовиддя про святих русалок" можна означити як казку, проте, напевно, для дітей вона заскладна, тому, як на мене, ідеальна аудиторія для цього твору  дівчата-мрійниці підліткового віку. Дівчата, які люблять розшифровувати символи, алегорії, фантазувати разом із автором, дошукуватися таємних смислів, розкошувати мовними скарбами. Видно, що авторка сама залюблена в міфологію, образи вигадливі, різноманітні, хоч, як для непризвичаєного читача на зразок мене, персонажів забагато, і я не встигала зжитися з ними, звикнути до них. 
Звідси головна хиба (чи, може, перевага, для кого як): недосказаність. З одного боку це мотивовано нічим нікому не зобов'язаним летом фантазії, але мені бракувало обрамлення цієї фантазії в логічну цілісність. Бо ж і в сюрреалізмі можна знайти цілком раціональні смисли. Склалося враження, що вигаданий світ Боісіди потенційно містить більше, ніж оприлюднено в книжці. Сподіваюся, авторка так і задумала, і далі буде.
Також є питання до видавництва, що не дуже перейнялося вичиткою непоганого й багатого тексту, трапляються суто видавничі огріхи. Я не люблю про це говорити, проте думаю, що авторка мусить знати про це й урахувати, коли публікуватиме наступну книжку. Не маю сумніву, що пригоди русалок і характерників живуть у свідомості авторки і просяться на світ. Тож нехай усе вдасться!


Немає коментарів:

Дописати коментар