пʼятниця, 4 листопада 2016 р.

Менше знаєш, краще спиш

Щойно дочитала книжку Макса Кідрука "Зазирни в мої сни" (КСД). Важко про неї говорити без спойлерів, але треба.
МЕНЕ НЕ ВЛАШТОВУЄ ТАКИЙ ФІНАЛ!
Хоча якби фінал був би іншим, це було б неправильно.

Все, видихнула. Тепер від емоцій до суті.
Я вперше читала Макса Кідрука. Досі байдуже минала полички з книжками цього автора. А все через армію його фанатів. Мене лякає, коли багато людей так галасливо фанатіє від когось. Тоді моя поведінка така: я або вникаю і роблю свої висновки, або лінуюся і відстовбурчую мізинчика, типу, це масове і не для мене. За другий варіант себе не поважаю, тому що це банальна лінива відмазка. 
Адже золоте правило гласить: не таврувати авторів і тексти, доки не ознайомишся. Тож заради справедливості пообіцяла при нагоді прочитати щось із творчості Макса Кідрука, а для початку погортати статтю на вікі.  Погортала, лишилася приємно вражена і попередньо прикинула, що, в принципі, людина, яка має такий цікавий життєвий досвід мандрів, негуманітарний склад розуму і при цьому ще й літературний хист, може написати щось цікаве. Так от, "Зазирни в мої сни" це насамперед цікава книжка з динамічним непередбачуваним сюжетом (і майже непередбачуваним фіналом). 
За жанром, як підказує анотація, збагачуючи мої знання з теорії сучасної літератури, — "суміш динамічного техно" (?) та лячної містики (!). Суміш, треба сказати, вдала. Мені з перших сторінок нагадала "Сяйво" Стівена Кінга, одну з наймоторошніших книжок із прочитаних. У "Сяйві" йдеться про крейзонутого малюка (хоч і татко там дай боже), так само і в "ЗУМС" потойбічна сила вселяється в малого Тео (щоправда, йому з татом пощастило значно більше). 
Під час нескладної операції з видалення гнійника за вушком серце малюка Тео несподівано перестало битися й зо хвилину мовчало, лишивши хлопчика на межі життя й смерті. Хоч  лікарям і вдалося врятувати дитину, та батьки рано зраділи: з сином стали відбуватися дивні, моторошні речі. То заклякне як вкопаний, то зчинить дикий, неприродний вереск, то видасть на-гора якусь інформацію, що нею дитина не може володіти.
Ось така зав'язочка. Здається, що головний персонаж тут Тео, проте ні, оповідач і протагоніст тут Мирон Белінський, тато Тео. Турботливий батько, вірно закоханий у дружину чоловік, життя якого розбивається ущент після фатальної операції. Але Мирон здаватися не звик: він усе зробить заради щастя своєї сім'ї!
Тепер про сім'ю. Хоч у "ЗУМС" родинно-побутова проблематика не на чільному місці, мене вона вразила незгірш містичної складової. Це класно, коли історія про зло, що вселилося в свідомість дитини, сплітається із буденними правдивими колізіями про стосунки між чоловіком і жінкою. До речі, давно не читала текстів, у яких саме жінка виявиться стервом, що зруйнувало ілюзію щасливого шлюбу. Зазвичай всіх псів спускають на чоловіків :) 
Окрім родинних, автор порушує й глобальні суспільні теми, як-от наркоторгівля, тероризм. Усе це дивним чином згущується над життям ні в чім не винного хлопчика.
Спектр тем приблизно зрозумілий, та до чого ж тут, урешті-решт сни? А до того, що новітні технології (частково реальні, та все ж більше нафантазовані автором) дозволяють споглядати образи, які людина бачить уві сні. Так вчені, до яких через низку карколомних обаставин потрапляють Мирон із Тео, можуть відстежувати, що сниться Тео і що його лякає. І вченим вдається побачити, хто мучить хлопчика! (я думала, це був якийсь дух, що переселився в хлопчика з його улюбленої іграшки, але ні:). Все набагато гірше. І значно глобальніше, ніж можна було собі уявити. Як бути з цим знанням далі?
У підсумку все завершилося логічно. Не так, як би мені хотілося, але так, як диктує жанр. А ще жанр диктує поринати в морок, тремтіти від передчуття жаху, невідомості і невідворотності смерті. Рекомендую читати книжку перед сном, так враження гостріші:) Та й не перед сном теж рекомендую, особливо тим, хто, як і я, любить розширювати читацькі горизонти.





6 коментарів:

  1. маю у списку, до тепер читала тільки Бота і маю ще непрочитані Мексиканські хроніки. автор своєрідний: цікавий як особистість але й книжки не погані... в мене після Бота було двояке враження - і цікаво і трохи якось як вікіпедії перечитала... є якісь аналогії з Деном Брауном, хоча, що не кажи, але Кідрук не просто так собі один з українських письменників, а таки дуже непересічна особистість))) ЗУМС дуже хочу почитати))) відгук тим більше такий, попробуй не прочитай після таких вражень;)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, погоджуюся: непересічна, нове дихання в нашій жанровій літературі.
      "Бота" мені подруга дуже хвалила, але я ще не читала.

      Видалити
  2. очень хочется кидрука почитать, но его жанры как-то все время отталкивают. то техно-триллеры, то другие ужастики.. брр. с путешествий начать что ли

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я почала з жахливчика, але, думаю, теж почитаю і про подорожі. Тим більше, автору явно було що розповісти)

      Видалити
  3. Книжка сподобалася, кінець якраз такий, як треба. Читала на ніч спочатку, було після того стрьомненько вимикати світло, особливо, коли за сюжетом із Тео почали творитися дивні речі.
    Сюжет цікавий, стиль легкий, при тому автор, як на мене, дає достатньо підказок читачу, щоб той здогадався раніше за героїв суть таємниць.
    Порадували дотепністю чоловічого погляду сценки про вибір імені сину:) Та й взагалі майже всю книжку мене не покидала думка, що не пощастило Мирону з коханням...
    А взагалі, не думала, що коли-небудь книжка українського письменника захопить, але рада, що це сталося. Хоча й без ефекту "вау".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Погоджуюся, що фінал умотивований. Я вже змирилася)
      Як Тео над татком нависав, справді було страшненько.
      Про таємниці я не здогадалася) не уявляю, як можна здогадатися, які зачіпки7


      Рада, що сподобалося) дуже)

      Видалити