Літературні героїні, які надихають. Топ-9 #літо_читання

... не пишу "красуні", бо подеколи мої улюблені жіночі образи з відомих літературних творів зовсім не красуні, зате завжди цікаві, непередбачувані і розумні. Їхні характери складні, нестатичні, вони помиляються, але гідно виходять з непростих ситуацій і завжди опираються злу своїм інтелектом і самовідданістю. А ще — вміють дружити і любити.

1. Дарина Гощинська ("Музей покинутих секретів" Оксани Забужко). Дарина Гощинська — персонаж суперечливий, бо все-таки ідеалізований: вона і розумниця, і красуня, і чудова подруга, і патріотка, і мужик у неї ідеальний, правильний, з любов'ю до прекрасного :) Водночас вона зарозуміла і зверхня, але для авторки це не проблема, бо ж Гощинська просто знає собі ціну. Для мене  Гощинська — один із тих жіночих образів, які роблять українську літературу міцнішою, сильнішою, а погляд на жінку в нашій-таки літературі самодостатнім і привабливим. Дарина — журналістка, вона веде програму "Діогенів ліхтар", де розповідає про видатних маловідомих українців. Вона правдошукач, їй не байдуже складне минуле України і долі співвітчизників, що сплітаються в тугий вузол із життям Дарини та її коханого Адріяна. Окремої похвали заслуговують частини про дружбу Дарини з художницею Владою Матусевич — теж цікавий образ, прототипом якого нібито є світлої пам'яті Соломія Павличко.

Головна риса Дарини Гощинської — розум і небайдужість (хоча вона зображена водночас і як харизматична сексуальна красуня, просто ідеал). Якщо вам імпонують сильні жінки, спраглі пошуку правди і розгадування історичних таємниць, то й вас цей образ надихне. Але якщо вам не подобається постать і художня манера Оксани Забужко (бо, як мені здається, Дарина Гощинська — це великою мірою автобіографічний персонаж), краще не читати, бо може дратувати. Утім, мені до душі:) А ще я дуже рада, що Оксана Забужко здобула премію "Ангелус" саме за цей роман, хоч багато хто вважає "Польові дослідження з українського сексу" крутішим текстом. Я ж тихо радію, що в "Музеї" в головної героїні все нарешті налагодилося з особистим життям й ідентичністю :)

2. Лізбет Саландер ("Дівчина з тату дракона" Стіґ Ларссон). 

Нумі Рапас в образі Лізбет

Ну ця вже точно не красуня, але образ дуже цікавий, незвичайний, стереотиполомний. Зовні вона страхопудало — анорексична непривітна дівчина з чорним волоссям, татухою на спині, численними пірсингами на обличчі і діагнозом "недієздатна". Насправді вона дуже розумна, працьовита, фізично дужа, попри тендітність, жінка, яка ненавидить насильство й активно йому протидіє. Лізбет — це втілення добра з анекдоту, де добро перемогло зло, а потім жорстоко з нього познущалося. Так, вона жорстока, але завжди справедлива. І вразлива, І до біса розумна. А ще — справжній друг, який ніколи не кине в біді.

Маргарита (Анна Ковальчук)

3. Маргарита ("Майстер і Маргарита" Михайла Булгакова). "Майстер і Маргарита" — це один із моїх улюблених романів, тож нічого дивного, що Маргарита для мене один із найцікавіших образів усієї літератури. Вона по-справжньому закохана, самовіддана, вона здатна розпізнати в коханому істинний талант і стати справжньою музою, але не такою, на яку милуються, а такою, що все змете на своєму шляху заради відновлення справедливості. 

При цьому вона милосердна, до міри горда і діяльно закохана. Слабохарактерним, хоч і талановитим Майстрам, завжди треба своя Маргарита, аби увійти у вічність.

Емма Вотсон в образі Герміони

4. Герміона Грейнджер ("Гаррі Поттер" Джоан Роулінґ).  Ще одна дівчина на мітлі потрапила до мого рейтингу) Герміону обожнюю за те, що вона — справжній друг. Я вже не кажу про її розум, мужність і сильний характер.

5. Ліззі Беннет ("Гордість і упередження" Джейн Остін). Ліззі вміла наламати дров, але вміла і зрозуміти свої помилки. Ми щодня помиляємося, але не завжди стає розуму визнати, що в чомусь не мали рації і зробити крок назустріч. Ліззі змогла, і це мені сподобалося, хоча тут треба сказати добре слово і про містера Дарсі. А ще Ліззі імпонує легкістю, щирістю, справжністю.

Кірі  Найтлі несподівано до лиця образ Ліззі

Айдан Шенер у ролі Чаликушу

6. Феріде ("Чаликушу" Решада Нурі Гюнтекіна). У дитинстві мені хотілося бути схожою на Чаликушу, тому що я обожнюю веселих людей) Феріде на початку роману трохи легковажна і не завжди відповідає за свої вчинки, через що постійно вплутується в смішні ситуації. 

Але коли її життя різко змінилося, їй стало сили пройти всі випробування з гордо піднятою головою, лишившись доброю, милосердною і чистою. А ще мене вразив момент, коли Феріде потрапила в безпросвітне село, але замість того щоб занепасти духом, намагалася зробити щось, щоб запалити вогник у серцях маленьких школярів, найвеселіша гра для яких була гра в похорон. І те, як вона прихистила крихітку Мунісе... Ну а любовна лінія як любовна лінія. Кямран її не вартий, ось як я вважаю).

7. Енн Ширлі ("Енн із маєтку Зелені Дахи"). Про Енн у блозі написано багато, і я не повторюватимуся. Скажу тільки, що саме завдяки їй я з дитинства навчилася помічати нетипову жіночу красу, яка вкупі з гумором і розумом робить жінку непідробно чарівною.

Меган Фоллоуз - чарівна Енн

8. Тетяна Ларіна ("Євгеній Онєгін" Олександра Пушкіна). Тому що в неї є характер. І можна сперечатися, чи правильно вона вчинила наприкінці твору, але за самодостатність її варто поважати. Пригадую, дивилася фільм із Лів Тайлер у ролі Тетяни, то там у фінальній сцені Тетяна заливається слізьми, відмовляючи Євгенію. 

Лів Тайлер так собі Тетяна Ларіна. Арвен набагато переконливіша)

Ні, Тетяна ніколи б так не ридала! 

Вона б не перетворилася на Анну Кареніну і зберегла почуття власної гідності. А ще мене вразило, що Тетяна першою зізналася Онєгіну у своїх почуттях. Щиро, ніжно, сміливо. Крута вона, що там не кажіть.

9. Мавка ("Лісова пісня" Лесі Українки). Так-так, я ще з дитинства перебуваю під враженням від Мавки. І досі вважаю її ідеалом супутниці життя, хоч і не склалося в неї з Лукашем, який не зміг своїм життям до себе дорівнятися. Справжня жінка — самодостатня особистість, яка бачить найкраще в чоловікові, "чого він сам в собі не розуміє", і надихає його, підтримує, окриляє.  Мавка — взірець безкорисливої вірної любові, заради якої вона ладна змінити своє життя. Головне — не метати бісер перед... Лукашами всякими. Але вже як вийшло. 

Раїса Недашківська у ролі Мавки

Коли писала цей пост, натрапила у фб на таку саму статтю і під таким самим заголовком: http://womo.com.ua/12-knizhnyih-geroin-kotoryie-vdohnovlyayut-zhenshhin-po-vsemu-miru/ Як виявилося, і деякі персонажі перегукуються) Але, що найцікавіше, два образи, що надихають коментаторів цієї статті, у мене потрапили до списку літературних красунь, що дратують) Погляньте і ви на матеріал і скажіть, що думаєте!