четвер, 23 червня 2016 р.

Чому я люблю книжкових блогерів

... навіть більше ніж літературознавців. Знаю-знаю, не можна так узагальнювати, бо є в нас круті літературознавці із захмарним рівнем знань, бездоганним стилем і цікавими думками. Але проте літературознавство назагал у нас дуже закритий і не завжди веселий клуб, і не кожного в нього приймають, так що хто не філолог, тому, грубо кажучи, не в цю пісочницю.
А є ще блогери. Вони мають різну освіту, різні смаки. Їм не треба писати статті для фахових збірників і вичавлювати з себе актуальність-новизну, бо для них значно важливішим є питання аудиторії. Блогери пишуть легко і щоразу ніби з нової сторінки.Блогери доброзичливі навіть тоді, коли критикують. Вони вчаться зацікавити хтось вивчає тонкощі влогінгу, хтось фотографує людей із книжками у транспорті, хтось проводить шалені перформанси, і все для того, щоб привернути увагу до книжок. Ну і до себе теж.
Учора в книгарні "Є" відбувся цікавезний захід-дискусія, у якому взяли участь Ксеня Кисіль, авторка блогу "Етажерка", буктьюбер Максим Сущук, авторка феміністського блогу  "Vaenn's" Ксенія Сокульська, авторка проекту "What are you reading?" Катерина Толокольнікова, авторка сторінки "Подземное киевское чтение" Анастасія Бондаренко і журналістка Тетяна Кисельчук. Кожен розповів про свій проект (сподіваюся, що буде відео, і всі, хто не побачив, зможуть ознайомитися з презентаціями учасників), а потім слухачі ставили питання. Одне з питань і стало приводом до цього посту. У своїй презентації Максим Сущук прохопився, що про погані книжки писати не варто. Ксеня Кисіль теж представила "Етажерку" як блог про книжки, якими хочеться поділитися. Із аудиторії пролунало питання: чи правильно говорити тільки про хороші книжки? Невже про неякісну літературу не варто говорити? Хіба ворога не треба знати в обличчя? :) 
Що мені заімпонувало: блогери відповіли, що ні, не варто. Бо це негатив, бо це чорний піар. Я теж підтримую цю думку, бо вважаю, що негативну рецензію (як і позитивну) можна написати на будь-яку обговорювану книжку (треба буде так зробити), але про очевидно погано написану книжку ніколи не захочеться писати, щоб ніхто про неї не дізнався. Мені здається, що по-спражньому погані тексти взагалі не так вже й часто доходять до читача, а з тими, що доходять, треба бути обережними, щоб не перетворитися на критика, який більше хизується своїм смаком і знаннями, ніж пише про книжку. І знанням орфографії. Усі помиляються, помилки є абсолютно в усіх газетах, на сайтах і в книжках. Ну то й що?
Насправді всі люблять читати негативні рецензії особливо на хороші книжки. На "ЛітАкценті" он яка була дискусія з приводу роману  "Фелікс Австрія", а цьогоріч у нас і такого рівня тексту немає, і так якось нудно і тоскно.У моєму блозі єдиний негативний, хоч і жартівливий пост, був про погані псевдопоетичні тенденції, так він набрав більше переглядів, ніж усі миролюбиві пости за попередній місяць разом! І не можу сказати, що мене це тішило, аж ніяк.
До чого це все було? Якщо ви читаєте тексти рівня Олександра Високого, то так, це безнадійно, і тут нічого говорити. Я прочитала сотні текстів такого штибу, доки працювала в газеті, і точно знаю, що не писатиму про них у блозі, бо деякі розкопані таланти треба прикопувати мовчанням. Але якщо в книжці є щось хороше і погане, а такж є завжди, не варто дуже смакувати погане. Сказати про це нормально, але смакувати хворобливо. Треба відчувати цю різницю і не забувати, що давати оцінки книжкам дуже складно ще й тому, що записи в блогах це водночас і химерний автопортрет самого блогера, так само як літературознавча стаття це дзеркало літературознавця. Знайти межу між критикою і хизуванням  ось що важливо. 
І тому я люблю книжкових блогерів, що вони не хизуються. Усі вони трудяги, кожен має смак і  може заробляти аудиторію на "розгромних" відгуках, але вони цього не роблять, бо мають іншу мету популяризувати читання і розказати про класні книжки, які можуть надихнути хоча б когось у цьому світі. Хіба це не класно? Я їх послухала вчора, але літаю досі і радію, що в нас помалу розвивається така чудова альтернатива літературознавству. 



28 коментарів:

  1. Влогінг, буктьюбери і феміністичні блоги... Так і хочеться процитувати популярний шаблон "как же скучно я живу". Хоча це жарт: насправді я радий, що сам не з цієї пісочниці.

    По темі. Нічого не пишу, але якби писав, то писав саме своє справжнє відношення (негативне чи позитивне) без пом'якшувального фільтру. Пом'якшити -значить намагатися всім догодити, бути всім до смаку. На прикладі особистостей: іноді простіше, щоб тебе ненавиділи, аніж любили. Особливо ті, кого ти сам сприймаєш негативно. Такий же підхід (теоретично) переніс би і в блог. Але я не блогер, а тому множимо всі мої попередні слова на нуль

    ВідповістиВидалити
  2. у тебе найцікавіший блог про мандри, що я будь-коли читадла, так що не кокетуй)
    розумієш, у тому і проблема, як писати про негативне - упиватися подробицями і помилками, чи спокійно сказати: мені не сподобалась ця лінія, тут неправдоподібне те і те. І чи до всього можна застосовувати негатив. от мені в "Щиглі" не сподобався мікс жанрів, але я розумію, що "Щиголь" - це шедевр, і я рада, що він з'явився, то чи варто було б мені заглиблюватися і цитувати, що саме було не так для мене? Думаю, ні. Краще на все горло кричати, що це класна книжка, тому що це правда.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. То вже в минулому. До того ж там не стільки блог цікавий, скільки описані мною місця. Але продовжувати не буду, а то подумаєш, що я провокую навмисне на похвалу, а це зовсім не так

      Ну так я про загальну оцінку кажу. Щиголь сподобався і 9 з 10 - це справді дуже висока оцінка. Але при цьому просто відзначив моменти, які не сподобалися і які знизили оцінку. Але ж є такі книги, які справді хочеш сказати "тьху, жалкую, що витратив стільки часу на це". Цього року це однозначно "Воно" Стівена Кінга. Так, комусь подобається таке. Але якщо мене питають (а блог - це платформа вільних думок), то я би відверто сказав, що ця книга - просто роздута піаром огида.

      Видалити
    2. Кінг майстерно веде оповідь, уміє нагнітати морок. "Воно" не читала, читала інші романи, останній - "Сяйво", досить моторошний.
      Для мене найгидкіші книжки - це романи Чака Поланіка, але я не можу назвати їх немайстерними, просто гидкі і до біса захопливі

      Видалити
    3. Так і майстерність ніхто не чіпає. Тут про свою оцінку "хороша книга чи погана". Хай вона буде яким заслуженим майстром пера написана, але якщо вона погана (хай навіть всьому світу вона хороша) - я лишуся при своїй думці, що погана. Бо я прочитав і мені не сподобалося. І підсолоджувати пігулку - це вже на вибір блогера. От ти бачиш, навіть Чака Поланіка не змогла повністю очернити. Типу "не вина автора в цьому, а виключно моя, що я їх так сприймаю. Автор молодець, майстер". Вибач, якщо занадто персонально написав. І тим паче, якщо ця моя думка "далеко мимо каси".
      Просто раз вже про відкриту платформу блогів говоримо, то чому б не бути чесним з читачами? Їх думка не повинна збігатися з твоєю, але для того вони і читатають блоги (і твій в тому числі), щоб порівняти свої погляди з авторськими. А то коли всі блоги в унісон "про мертвих або хороше, або нічого"... я за чесний наганяй, я за "читал и осуждаю"

      Видалити
    4. твоя думка ніколи не мимо каси, тому я її завжди ціную. може, справа в тому, що я на книжку дивлюся одразу з багатьох сторін. Сюжет-це раз, мова твору-два, робота розуму, якісь цікаві умовиводи - три, чи відкриває ця книжка щось нове-чотири. Я б хотіла прояснити, що для тебе - погана книжка? Типу, неморальна?

      Видалити
    5. Мимо каси - це якщо я невірно сприйняв тебе. Щодо твоїх намагань не казати різкі речі(хоча вони можуть бути цілком справделивими на твою думку) аби не образити співрозмовника (читача, письменника). Я би більш детально написав, але це буде за межами теми блогу.
      Ну от ти зараз декомпозицію зробила. Бо так справді зручніше не образити когось. Типу "це погано, так. але з іншої сторони ось це ж принаймні добре". Але чому не відноситися до книги як до людей? ти ж не кажеш "ти огидний злочинець, але ж зате в тебе золоті руки!". Тобі ця людина не подобається - чому не сказати спочатку саме це? Книга не сподобалася. А вже далі можна після того, як ти сказав чому не сподобалася при бажанні добавити кілька слів в графу "+". А то ці танці інь-янь з чорним, яке все ж біле - ускладнює все, стає схожим на як ти написала "смакування" багатогранності. Сама ж написала в тексті, що літературні критики - це одне, а вільні блогери (не тільки філологи) - інше.
      От я не філолог і для мене погана книжка - це та, яка мені не сподобалася. І дивися. Якби я писав рецензії, то мої б читачі (знаючи по рецензіях мій смак) могли б вже вирішувати більш точно "що то за книга?". А коли блогер пише лише "книга хороша", тоді і хибна думка складеться "автору подобається все підряд". Погана - вона може бути і неморальною, і нудною, і пихато-зарозумілою. Але це все виливається в один вердикт: "субєективно погана". а далі можна і пролити світло "а чому погана".

      Видалити
    6. Не думаю, що це якось пов'язано з філологією, але в моєму досвіді є багато книжок, які мені не сподобалися, але я не можу їх назвати поганими. Мені, за великим рахунком, цікаве все, якоюсь мірою навіть очевидна графоманія. Недарма ж я їй присвятила цілий пост, дуже критичний, з якого твоє перше враження було, що я зверхня людина, хіба не так?
      Ось для того я вирішила трохи гальмувати. Не писати хвалєбниє вопілки, але зосереджуватися на конструктивному. Та й усе.

      Видалити
    7. Так, це було перше враження. І що з того? Ти працюєш на те, щоб у всіх перше враження було "вона біла та пухнаста"?
      Бо є такі, що на першому враженні зупиняються, але ж є і ті, хто і мільйонне враження не буде сприймати за остаточне. Тому пиши як думаєш, змінюй враження читачів і т.д. - це ж кльово! А не обмежувати себе "от вона (він) про мене не так подумає. треба догодити". А так Іра тобі вже написала які варіанти блогу можуть бути - вибирай. просто відштовхуйся від того, що хочеш писати, а не від того, що треба гальмувати

      Видалити
    8. Звісно, ні) І блог я пишу насамперед для себе і пишу як хочу. І в цьому пості всякі дражливі моменти я написала, передбачаючи реакцію. Але так мені захотілося, так цікаво. Іноді щоб донести думку, її треба трохи перебільшити. Я не пишу хвалебні рецензії на все пілряд і критикую, коли щось не подобається. Але все-таки я добре обдумую, що і як критикувати. Вчуся це робити.

      Видалити
    9. Ну тоді ми повернулися до того, з чого починалася наша розмова. Про застосування пом'якшувального фільтру. Ти обрала такий спосіб, я ж не цураюся і різко свою думку відрубати. Вважаю, що якщо хтось не погодиться, то просто проігнорує (або заперечить). А ж якщо побачить, що я правий, то хай вже краще жбурне в мене щось зі злості, але хоча б сприйме все так, як я і хотів донести. Я за гірку правду, а не за солодку брехню (уффф, кого я обманюю :) )

      Видалити
    10. я ніде не писала про солодку брехню, тільки про поміркованість. Для мене це різні речі.

      Видалити
    11. Думаю, Таня, якби ти з нами читала тоді в Вернаді Наталену Королеву, тобі було б простіше з визначенням поганої книжки:)

      Видалити
    12. я працювала в "Літературній Україні" і добре знаю, що таке дуже погані тексти. але нікому про них не розповідаю)))

      Видалити
    13. Прошу не звинувачувати мене в "це дискусія заради дискусії" як це вже було в цьому блозі. Це не так. Але реально: де грань між поміркованістю та саме солодкою брехнею? Всі ці завуальовані пом'якшення - це більше розмова з дитиною. Я не пишу, що треба лаяти і чортихати книги і їх авторів. Просто якщо ти відчуваєш, що помиї, то чому б не назвати речі своїми іменами, а не помірковано писати "зараз несмачно, але цілком можливо, що коли було свіже, то був шедевр". поміркованість згладжує, усереднює і, як на мене, дуже затирає саме індивідуальність блогера.
      З.І. Щоб не виникло непорозумінь з контексту саме цієї гілки, наперед запевняю, що в Вернаді не був і ні з ким Наталену Королеву не читав ні сьогодні, ані будь-коли в минулому :)

      Видалити
    14. Ох, деякі пам"ятаю (з твоїми дуже веселими розгромними коментарями:) Але ж то не книжки)

      Видалити
    15. таких книжок повно!) і про такі я мовчу)

      Видалити
    16. так і я пишу, що НЕ треба лаяти і чортихати авторів. та ще й смакувати цим. ось і все. моя думка від твоєї не відрізняється, за винятком поміркованості і солодкої брехні))
      Вернадка влітку працює) можемо запросити в це сонне царство)

      Видалити
    17. Так, ніколи смакувати не варто. Бо це зверхньо. Якщо не подобається, то це не означає, що ти кращий. Але... не буду затягувати пластинку. Ключові погляди ми вже висказали
      мене? в бібліотеку? ні, краще вже відразу в болото заведіть і там залишіть назавжди :) Думаю є варіанти і поцікавіші, куди краще сходити, бо... читай вище "я не з цієї пісочниці" :)

      Видалити
  3. с книгами оно как в жизни: кто-то акцентирует внимание на отрицательных моментах и пытается показать какой он молодец (на самом деле нет), а кто-то - на положительных. и кому из них радостнее живется - очевидно. так что да, за блогеров, за искренность, за добро.

    ВідповістиВидалити
  4. от якраз вчора висловили схожу думку на питання типу: що ж читає наш народ - якісну чи неякісну літературу? Відповідь була: оптимісти бачать якісну, песимісти - неякісну)

    ВідповістиВидалити
  5. Усе залежить від того, для чого книжкові блогери пишуть) Якщо просто про останні прочитані книжки - то тоді куди ж правду дівати, якщо прочив якусь фігню) А якщо для того, щоб всіх закликати читати-читати-читати - то тоді да, логічно писати позитивно і лише про те, що сподобалось. А якщо просто для самопіару - то тоді просто пишеш не так, як усі: усі кажуть - клас, а ти такий - та отстой) ну і навпаки:)

    Таня, ти для чого блог ведеш?:)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. цікава думка про самопіар)підтримую)
      я пишу, щоб закликати читати! причому навіть ті книжки, які мені не сподобалися, бо про зовсім фігню я не пишу, щоб не піарити, а решта книжок із блогу потенційно можуть комусь сподобатися!) та не треба правди дівати, просто треба бути обережнішим із висновками, бо все пізнається у порівнянні. Це я про приклади, типу, "Аптекар" Винничука нудний, там багато неточностей і зайвин і т.д. Та ну, серйозно? А як порівняти його з іншими текстами, що побачили світ минулого року, так-то вже й нудний? Трохи по-іншому сприймається цей висновок. Словом, я мислю у контексті) І теж пишу не тільки про хороше. Наприклад, згадала я оповідання Анни Гавальди у блозі злим словом. Для мене це не оповідання, я не розумію їхнього успіху, але комусь подобається! Та на здоров'я! А якщо книжка справді погана, то я таку просто не дочитую, та й ні про що говорити. У блозі я пишу про кожну прочитану книжку, не вибираючи, хороша вона чи погана. Може, мені щастить, але дуже поганих книжок я не читала давним-давно. Аж прямо хочеться таку знайти)))

      Видалити
    2. Да, я знаю, що ти пишеш про усі прочитані) Я вже тобі казала, що мені було б цікаво читати пости просто про твої улюблені книжки, або якісь такі, що особливо зачепили.

      Я думаю, ти позитивом все одно не заманиш читати) Бо для тебе щось позитив, а я думаю - ох і да, фігня. Того найкрутіше просто писати свою думку, як є, без приколів і ні під кого не підлаштовуватись. Але ти наче так і робиш)

      Видалити
    3. Я підлаштовуюся під адекватність))) Якою я її розумію)

      Видалити
  6. цікавий допис і дискусія тут в коментарях не менш цікава вийшла)
    я завжди трохи іронічно посміхаюся "про себе" коли хтось категорично не радить читати якусь книжку. взагалі нікому!
    як на мене кожна книжка має свого читача - тисячі не сподобається а хтось один буде в захваті чи навпаки... тому я якось стараюся писати про власні враження і ті емоції, які викликала книжка особисто в мене. і якщо особисто мені щось там не сподобалося чи було незрозумілим, то я так і напишу скоріш за все... хи-хи))) я за чесність - як прочитав книжку і тобі не сподобалася то, думаю, варто так і написати
    хоча ти права - буває, отим "не сподобалося" хизуються... я от про себе подумала - памятаю на дівчину в потязі я була написала дуже злісний відгук, хоч і обмежувалася лише власним сприйняттям - багато хто писав, що тепер книжку читати не буде... а я ж зовсім не цього хотіла... так що, Таню, задумалася я от після твого допису про "погані книжки" і про те, чи варто про них розказувати

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. і в мене таке буває, я ж теж пишу як є, без прикрас, але завжди пам'ятаю, що є люди, яким ця книжка точно сподобається.
      так що розумію твою думку, що не так вже й приємно,коли після негативного відгуку хтось пише - ну все, не читатиму цю книжку. для мене тут ключове слово "не читатиму", а читати треба різне)

      Видалити