Чому я люблю книжкових блогерів

... навіть більше ніж літературознавців. Знаю-знаю, не можна так узагальнювати, бо є в нас круті літературознавці із захмарним рівнем знань, бездоганним стилем і цікавими думками. Але проте літературознавство назагал у нас дуже закритий і не завжди веселий клуб, і не кожного в нього приймають, так що хто не філолог, тому, грубо кажучи, не в цю пісочницю.

А є ще блогери. Вони мають різну освіту, різні смаки. Їм не треба писати статті для фахових збірників і вичавлювати з себе актуальність-новизну, бо для них значно важливішим є питання аудиторії. Блогери пишуть легко і щоразу ніби з нової сторінки.Блогери доброзичливі навіть тоді, коли критикують. Вони вчаться зацікавити — хтось вивчає тонкощі влогінгу, хтось фотографує людей із книжками у транспорті, хтось проводить шалені перформанси, і все для того, щоб привернути увагу до книжок. Ну і до себе теж.

Учора в книгарні "Є" відбувся цікавезний захід-дискусія, у якому взяли участь Ксеня Кисіль, авторка блогу "Етажерка", буктьюбер Максим Сущук, авторка феміністського блогу  "Vaenn's" Ксенія Сокульська, авторка проекту "What are you reading?" Катерина Толокольнікова, авторка сторінки "Подземное киевское чтение" Анастасія Бондаренко і журналістка Тетяна Кисельчук. Кожен розповів про свій проект (сподіваюся, що буде відео, і всі, хто не побачив, зможуть ознайомитися з презентаціями учасників), а потім слухачі ставили питання. Одне з питань і стало приводом до цього посту. У своїй презентації Максим Сущук прохопився, що про погані книжки писати не варто. Ксеня Кисіль теж представила "Етажерку" як блог про книжки, якими хочеться поділитися. Із аудиторії пролунало питання: чи правильно говорити тільки про хороші книжки? Невже про неякісну літературу не варто говорити? Хіба ворога не треба знати в обличчя? :) 

Що мені заімпонувало: блогери відповіли, що ні, не варто. Бо це негатив, бо це чорний піар. Я теж підтримую цю думку, бо вважаю, що негативну рецензію (як і позитивну) можна написати на будь-яку обговорювану книжку (треба буде так зробити), але про очевидно погано написану книжку ніколи не захочеться писати, щоб ніхто про неї не дізнався. Мені здається, що по-спражньому погані тексти взагалі не так вже й часто доходять до читача, а з тими, що доходять, треба бути обережними, щоб не перетворитися на критика, який більше хизується своїм смаком і знаннями, ніж пише про книжку. І знанням орфографії. Усі помиляються, помилки є абсолютно в усіх газетах, на сайтах і в книжках. Ну то й що?

Насправді всі люблять читати негативні рецензії особливо на хороші книжки. На "ЛітАкценті" он яка була дискусія з приводу роману  "Фелікс Австрія", а цьогоріч у нас і такого рівня тексту немає, і так якось нудно і тоскно.У моєму блозі єдиний негативний, хоч і жартівливий пост, був про погані псевдопоетичні тенденції, так він набрав більше переглядів, ніж усі миролюбиві пости за попередній місяць разом! І не можу сказати, що мене це тішило, аж ніяк.

До чого це все було? Якщо ви читаєте тексти рівня Олександра Високого, то так, це безнадійно, і тут нічого говорити. Я прочитала сотні текстів такого штибу, доки працювала в газеті, і точно знаю, що не писатиму про них у блозі, бо деякі розкопані таланти треба прикопувати мовчанням. Але якщо в книжці є щось хороше і погане, а такж є завжди, не варто дуже смакувати погане. Сказати про це — нормально, але смакувати — хворобливо. Треба відчувати цю різницю і не забувати, що давати оцінки книжкам дуже складно ще й тому, що записи в блогах — це водночас і химерний автопортрет самого блогера, так само як літературознавча стаття — це дзеркало літературознавця. Знайти межу між критикою і хизуванням  — ось що важливо. 

І тому я люблю книжкових блогерів, що вони не хизуються. Усі вони трудяги, кожен має смак і  може заробляти аудиторію на "розгромних" відгуках, але вони цього не роблять, бо мають іншу мету — популяризувати читання і розказати про класні книжки, які можуть надихнути хоча б когось у цьому світі. Хіба це не класно? Я їх послухала вчора, але літаю досі і радію, що в нас помалу розвивається така чудова альтернатива літературознавству.