середа, 29 червня 2016 р.

Перше читацьке півріччя 2016 року

Стрімко минула половина мого читацького року, отже, можна підбити певні проміжні підсумки. Насамперед скажу, що концепція блогу писати про сучасну українську літературу трохи зламалась, бо я все-таки спокусилася на переклади і непрочитану українську класику. Цікава ситуація з перекладами: раніше ми про них тільки мріяли, але щойно мрія наміряється справдитися, як замість того щоб читати сучасну зарубіжну літературу, тужливі голоси читачів скаржаться, що все пропало, а де ж наші автори і чому їх не чути?
Затишшя в українській літературі триває далі. Насамперед ідеться про прозу (про драматургію не йдеться давно). Можливо, щось дуже цікаве вийде друком ближче до Форуму і до фіналів рейтингів. Мені цікаво, що ж це буде, бо на сьогодні нічого такого щоб дуже аж я не прочитала, хоча в резерві тримаю дві книжки, до яких руки ще не дійшли (це "Земля Георгія" Антона Санченка і оповідання Марисі Нікітюк).
Із тих крихт, що я все-таки прочитала, можна зробити висновок, що зараз у тренді писати у стилі "наївно-супер", та й читати це дуже легко. Покоління "невимушених", як їх охрестив Любко Дереш, поволі заполонює серця читачів, а подеколи і вимогливих критиків (наприклад, у такому стилі написана збірка "Братик Біль, сестричка Радість" Б.Матіяш, що здобула премію "ЛітАкцент"). Чи імпонує мені творчість "невимушених"? Я рада, що така література є, але тільки такою вона бути не може. Все ж таки для функціонування організму іноді потрібне м'ясо, а не тільки смачні коктейльчики.
Що ж із прочитаного усе-таки запам'яталося:
Поезія

З поезією у нас все стабільно добре і її стабільно мало хто читає поза літературним середовищем. Оскільки я ще поки морально не налаштувалася читати верлібри молодих "поетів-філологів", як я їх умовно називаю, умисне обирала для читання римовану лірику. Найцікавіші збірки першого півріччя 2016 року для мене це "Чоловіки, жінки і діти" Юлії Мусаковської (ВСЛ) і "Глибина різкості" Іри Цілик ("Meridian Czernowitz"). Якщо обирати з-поміж них, то все ж поезії Мусаковської запам'яталися більше, може, тому,  що я для себе відкрила цю авторку, а з творчістю Цілик дружу давно, тож уже звикла до неї.
Проза
 Тут все ще скромніше. Але все-таки відзначу "Saint porno" Богдана Логвиненка (КСД). Мені справді подобається, що художній репортаж став обговорюваною подією у світі художньої літератури. Також цікаво спостерігати, як жанри на межі прози і журналістики або прози і есеїстики віднаходять свого читача і відпрацьовують за всю літературу, поки читачі  і критики далі мріють про товсті романи.
 Перекладене 
Це, без сумніву, "Щиголь" Донни Тартт (КСД, переклад Віктора Шовкуна). Тут про переклад я пишу авансом, бо сама не дочекалася два тижні до виходу українською і прочитала частину англійською, частину російською. Але раджу купувати українське :) В огляді писала про свої враження від книжки докладно, зараз просто скажу, що це втілення ідеалу товстого роману, на відсутність якого всі скаржаться. Також отримала задоволення під час читання книжки "Оповідки Еви Луни" (переклад Сергія Борщевського, "Видавництво Анетти Антоненко"). Просто тому що я люблю хорошу малу прозу.
Українська класика
Раз у раз заповнюючи прогалини з історії літератури, деякі пости присвячую творам української літератури ХХ століття. Цьогоріч найбільшим  відкриттям стала антологія детективів 1920-х років "Постріл на сходах" (упорядник Ярина Цимбал, видавництво "Темпора").

Про сучасний літпроцес
Найбільше враження із зимового читання на мене справив двотомник інтерв'ю Тетяни Терен "Recвізити" (ВСЛ). Це насправді більше ніж просто зібрання розмов із сучасними письменниками, це важлива для всієї історії літератури ХХІ століття книжка, де під однією обкладинкою зібрано суперечливості світогляду письменників різних поколінь, а літературний процес постає багатогранним і неоднозначним. Усе як є.
Особисте
Здійснилася дитяча мрія, я дочитала восьму книжку про Енн, ту, що з маєтку "Зелені Дахи", а точніше, про її дітей - "Рілла з Інглсайду" (переклад Анни Вовченко, видавництво "Урбіно"). Тепер усвідомлюю, що навіть не змогла сфотографувати всі книжки разом, бо завжди хтось бере почитати.
Цей список не претендує на повноту і вичерпність, адже це тільки мій маленький сегментик прочитаного і відсіяного суб'єктивним літературним смаком. Щойно відкрила подивитися топ-20 книгарні "Є", то із мого переліку там тільки книжка Богдана Логвиненка. Маю сказати, що я читала десь половину із актуального топу, причому ще торік, але не можу серйозно ставитися до книжок на зразок Регіни Бретт, тому часом пишу про них, але до свого рейтингу не залучаю :)

Наостанок скажу, що не тривожуся і не ділюся жалями щодо затишшя в нашій прозі, бо вважаю, що якщо нічого масштабного не виходить, отже, ймовірно, воно саме в цей час, у цю хвилину пишеться.

 
 

4 коментарі:

  1. Хм, думаю, що було б класно, якби читачі блогу в коментарях озвучили свої книги цієї піврічки
    Спробую і я
    Із англомовної літератури, то Peter Watts - Blindsight. Хай я і нарікав, що стиль поганий, але наповнення ідеями для роздумів все ж виводить цю книгу в топ, що справила максимальний вплив на мене.
    Із неангломовної літератури, то Liu Cixin - The Dark Forest. Дуже чекаю завершення цієї трилогії (переклад з китайської на англійську, що має бути опублікованим вже цієї осені)
    Із російськомовної, то Дуглас Хофштадтер - Гедель, Эшер, Бах: эта бесконечная гирлянда. Тут і добавити нічого: культ для технарів :)
    Ну і україномовна, то.... та-дам! Тетяна Синьоок - Сіра веселка
    ось так

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. це так цікаво - спостерігати за чужими топами, кожен зі своєї планети видає щось унікальне! Особливо для мене загадка, що читають технарі, так що дуже добре, що ти читаєш і коментуєш мій блог.
      За "Сіру веселку" дякую! над недоліками працюю, результати побачиш)

      Видалити
  2. Після ваших класифікованих списків ніхто не наважився ділитися скромними своїми ;)

    Переклади - це круто, ага. Якщо якісні...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ніхто не наважився... А могла б не підтримувати цих "ніхто" і все ж поділитися своїм списком. Навіть хай він буде з однієї книжки "Буквар". Це ж не змагання (хизування, спроба справити враження) :)

      Про переклади не раз зустрічав нарікання, що перекладачі дозволяють собі навіть не вільний переклад, а просто домисли аби як-небудь зліпити.Але якщо їм це зходить з рук, то чому б і ні? Безкарність породжує вседозволеність. Тому організуй хрестовий похід проти горе-перекладачів. Ну або дощик на їх голову пошли - ти ж вмієш :)

      Видалити