четвер, 31 березня 2016 р.

Різдво навесні

Тиждень тому надворі сніжило, хоча усі плекали мрію перевдягтись у легкі пальта і поринути у весну. Я дивилася на сніг за вікном і відчувала розчарування від погоди і від того, що не знаю, що почитати: усі цікавинки доведеться чекати аж до "Книжкового Арсеналу". Саме тоді мене знайшла книжка "13 різдвяних історій" - одна з улюблених викладачок принесла мені видання зі словами "Ти ж любиш малу прозу!". Таки люблю! Подумала: "Ну що ж, сніг іде, а по різдвяний настрій можна звернутися до книжки".
До зібрання увійшли новели Андрія Бондаря, Софії Андрухович,  Костя Москальця, Дзвінки Матіяш, Мар'яни Савки, Маріанни Кіяновської, Сергія Жадана, Андрія Куркова, Христі Венгринюк, Лариси Денисенко, Ірени Карпи,  Галини Вдовиченко, Оксани Луцишиної. 
Чого я боялася: ванільних історій про казку. На щастя, ванілі немає, але казка є. Навіть попри те, що кілька головних персонажів цих новел ненавидять Різдво, усе ж магію передчуття радості, світла, порозуміння збірка зберігає, хоча в ній багато справді сумних творів.
Ну а далі - на кожен смак. Хто любить Жадана і соціальні підтексти його творів, той уподобає оповідання "Жовтий китайський джип". Кому до вподоби Ірена Карпа і її стьоб, реготатиме над текстом про чолов'ягу-різдвоненависника  з прихованим потенціалом ексгібіціоніста. Ну а хто вимагає від новел про Різдво дива, тому сподобається новела Мар'яни Савки, де самотні знаходять своє щастя у Святвечір.
Мені найбільше сподобалося оповідання Андрія Бондаря про те, як дві подружні пари, що очікували на появу дітей, зимували в заміському будинку, аж раптом пропала вода. Тут дотепно описано, як чоловіки намагаються впоратися з несправністю, оскільки турбуються про своїх вагітних дружин. Така нібито побутова історійка зберігає різдвяний трепет, адже в ній багато не тільки доброго гумору, а й теплоти і любові.
Також вразила фантасмагорична історія Андрія Куркова про жінку, яка народжувала дитину в дирижаблі, і їй на допомогу прийшли ангели. Не лишили байдужими новели Галини Вдовиченко про покинуту хвору дитину і прибиральницю дитячої лікарні, а ще - притчеві оповідання Дзвінки Матіяш і Костя Москальця.
Хоч книжку можна проковтнути за кілька годин, я розтягнула задоволення на тиждень. Упродовж цього часу погода змінилася на краще, а з нею змінився і мій настрій - і хоч різдвяні історії змусили задуматися про вічне, я з радістю готова жити прийдешньою легковажною весною!


Немає коментарів:

Дописати коментар