Перший млинець: "ЕнеЇДА", "Букоголіки"

Сталося нечуване: про українську літературу почали говорити по телику! Телика я не дивлюся, але  з фб дізналася, що на UA:Першому стартували аж  два літературні проекти: серйозний і не дуже.

"Не дуже" - це кулінарна програма "ЕнеЇДА" з ведучим Євгенієм Клопотенком. Відповідно до задуму, на кухню до ведучого приходять критики й письменники з рецептам страв, так чи так пов'язаними з нашою літературою. Логічно, що в першому випуску йдеться про "Енеїду", а точніше, про борщ, не раз згаданий на сторінках поеми. Чим же, як не борщем, освятити перший випуск?

Під час перегляду цього й наступного випуску в мене виникли двоїсті враження. Спершу я, звісно, думала так: "Ура-ура! Про літературу заговорять  невимушено, про літературу заговорять на широкий загал! Та ще й заговорять компетентні люди!" 

Потім я подумала: а як в одному кадрі будуть співіснувати компетентні люди в літературі і компетентна людина в борщах? (Одразу скажу, що я не перевіряла рецепт полтавського борщу, мене він цікавив менше за все, однак читала коменти, що його правильно варити не так, як показано. Ну, таке) Мене передусім цікавило, як розкажуть про літературу в розважальному форматі. Котляревський? Круто! Коцюбинський? Дайте два! Борщ так борщ, карасі так карасі.

На жаль, побоювання виправдалися: гості інтелігентні, розказати мають про що, і тільки вони починають про щось цікаво розказувати, як ведучий їх перебиває нагадуванням, що час різати моркву. Потім знову удає, як йому цікава особистість автора, але ж - яка прикрість! - настав час кришити часник. Контраст між рівнем ведучого й гостей надто разючий (причому я кажу не про рівень знань, звісно, це ж все-таки кулінарна програма, а не конференція з літературознавства, я все розумію). Мене вражав контраст у природності поведінки. У кострубатості швів, якими намагалися зшити всесвіти гостей і всесвіт ведучого. Ну бо зверніть увагу: гості в образі хіпстерів, а ведучий - в образі Мері/Піппіна з "Володаря перснів". Нічого не маю проти,  але це важко поєднується в одній картинці. У результаті тема літератури не розкрита, хоча саме вона має чіпляти. Можливо, це пов'язано з обмеженням у часі, а, може, зі сценарієм (тут взагалі просто: можна викинути незрозумілі вставки додаткових рецептів, що відволікають від основного сюжету програми). Кулінарних програм-бо безліч, додайте більше літератури у всю цю справу.

Менше з тим, я побачила й одну круту важливу річ. Це щире намагання обох сторін діалогу дійти згоди. Я уявляю, як воно: людям-фахівцям з літератури намагатися  розповісти щось цікаве про мегакласних письменників у перерві між шаткуванням овочів. Однак вони це роблять заради справи популяризації літератури. Також уявляю шок ведучого, якому треба вдавати зацікавлення тим, що йому, очевидно, зовсім чуже, але і він намагається теж. Напевно, щось путнє може вийти тільки якщо такі діалоги починати й продовжувати, помилятися і вдосконалюватися. 

Загалом припускаю, що, може, я просто давно не дивилася телика, тому такі враження виникли через незвичку сприймати поверховий формат. Однак я і далі обов'язково дивитимуся, хоча, як на моє око, поки що картинка трохи карикатурна. 

Друга програма, яку я переглянула буквально двадцять хвилин тому, - це "Букоголіки" з Євгенієм Стасіневичем. Тут все краще (хоча б тому що Євгеній Стасіневич), однак і тут якісь паралельні реальності перетнулися. 

Що сподобалося: люди з літературним смаком  (Олексій Жупанський, Ярина Цимбал). Локації зйомок. Рубрика про літературний треш (у першому випуску Євгеній Стасіневич розкритикував "Алхіміка" Паоло Коельйо, щоправда туманно, без конкретики). Я вважаю досягненням з екрана розповідати, чому певна книжка є переоціненою. 

Що здивувало: розмова з Віктором Ющенком. Це було щонайменше малоінформативно. А на питання про те, як держава може підтримати книговидання, пролунала максимально неконкретна відповідь. З іншого боку, приємно, що екс-президент читає книжки, але цього мало, щоб інтерв'ю з ним зацікавило.

Одразу ж після Ющенка - несподівана рекомендація подивитися серіал "Справжні детективи" з Метью Макконахі й Вуді Гаррельсоном. Ну, це мені якраз сподобалося. Якби існувала ще якась програма суто про огляд сучасних класних серіалів, я б дивилася теж.
Що ж, побачимо, що буде далі.

Хай які суперечливі враження виникли під час перегляду обох програм, я дуже рада, що вони з'явилися, і підтримуватиму обидві своїми переглядами. Раджу всім переглянути теж, щоб скласти своє враження. А, може, і борщу зготувати полтавського.