четвер, 22 вересня 2016 р.

Між стилем і схемою

Читання поетичних збірок нагадує прослуховування музичних альбомів  в'їжджаєш у стиль і смакуєш від композиції до композиції. Якщо стилю нема, то читати/слухати не так вже й цікаво, і в підсумку все забувається. Якщо ж стиль є, і він тобі до душі, помалу стаєш фанатом, щоб від збірки до збірки, від альбому до альбому насолоджуватися таким важливим для мистецтва як? 

Але в кожного зіркового автора/музиканта, що колись підкорив багатьох людей своєю манерою, настає прикрий момент самоповторення, коли стиль помалу перетворюється на схему. На її гачок чіпляються нові фанати, а старі починають трохи нудьгувати і любити автора/музиканта більше "за заслуги", аніж за новий мистецький привід до розмови.
У музиці зі мною таке давно сталося з "Океаном Ельзи", а в поезії може початися зі збірки Сергія Жадана "Тамплієри". Причому з тих поезій, які мегамасово народ перепощував на своїх сторінках. 
З одного боку, це ніяк не вплине на моє тепле ставлення до направду однієї з найважливіших постатей сучасної літератури. Я все одно й далі читатиму збірки Сергія Жадана, якщо проб'юся, то й на презентації ходитиму і тішитимуся, що він у нас є. Проте чесно буде сказати, що читаючи "Тамплієри" поводилася як найпаскудніший філолог, виловлюючи однакові синтаксичні конструкції і мало не перераховуючи, скільки у збірці слова "шкіра", імперативів і декларативних метафор, ніби умисно заточених під афоризми для нащадків. 
Ну от, наприклад (це з різних поезій):
Все, що діється нині з ними всіма, називається часом.
Головне розуміти, що все це діється саме з ними.

Все, що він робить, він робить щоразу так,
Аби вона розуміла, що він це робить для неї.

Можна втекти від мене, але від себе ти ж не втечеш.
Та й від мене, якщо відверто, не втечеш також.

Або ось ці милі, але ніби зумисно нарозхват афоризми:
Поезія  це Ісус, якого розпинають на хресті орфографії.
Любов  це щеня, чий господар загинув в автомобільній аварії.
Батьківщина  це там, де тебе розуміють, коли ти говориш вві сні.
До всього ще купа імперативів, які перелічувати не буду. Розумію, що такі прийоми є і в попередніх збірках Жадана, але саме в "Тамплієрах" вони відволікали мене, аж не змогла про це не написати..
Але якщо абстрагуватися від згаданого як? збірка мені сподобалася таким важливим про що?
"Тамплієри"  про батьківщину і про тих лицарів, хто робить "цей світ таким, щоби його можна було любити, щоби в ньому було не так безнадійно й підло". Ця збірка продовжує попередні теми Жадана. Йдеться тут про свій простір, про його відвойовування й відбудування, про війну і, як завжди, про любов як єдиний сенс і зброю проти смерті. Біблійні алюзії, перекладені на буденні історії, людина, що будує, помиляється, знову будує. Людина, що робить свій вибір, намагається відповідати за нього і є собою.
Мені найбільше запам'яталися цикл "Тамплієри", вірші "Де твій брат, чуєш, де твій брат" про символічне братовбивство через ревнощі до femme fatal, "Я знав священика, який був у полоні", з-поміж хітяр збірки  "Вони навіть можуть жити в різних містах" і "Здавалося б, найпростіше  торкатися неможливого". Щоб почитати ці тексти, можна купити збірку, а можна щось знайти на сторінці Сергія Жадана у фейсбуці https://m.facebook.com/sergiyzhadan/posts/985691514812450. Я, хоч і зазираю час від часу на цю сторінку, все ж вирішила мати збірку. Хай буде до колекції. 

http://blog.yakaboo.ua/%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B4%D1%83-%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%BC-%D0%B8-%D1%81%D1%85%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B9/






3 коментарі:

  1. Розпач - це Ленін, у якого вкрали останню кепку з руки
    Як чудово, що моє серце (читай "мізки") не налаштоване на сприйняття поезію. А то щось всі ці белле фаталь і доторкнутися до порожнечі - хай інші торкаються. А я піду на роботу краще скоро :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ти просто не читав Жадана) в нього є круті вірші)
      але тролінг афоризму зараховано)

      Видалити
    2. Вірю, що є круті. Я ж без злоби :)

      Видалити