Книжки, про які я чула на Форумі

23-й Форум видавців, що сьогодні завершується у Львові, підготував для читачів безліч подій і книжок. Жоден із відвідувачів не міг би об'єктивно відгукнутися про весь Форум, тому що втрапити на всі цікаві заходи і придбати всі важливі для себе видання просто неможливо. Відтак, у кожного склався свій образ книжкового фестивалю: хтось без нарікань вистоював черги по автографи Беґбедера, хтось (як-от Галина Пагутяк на своєму сайті) скаржився на організацію Форуму, а я просто бродила від події до події, безсистемно вбираючи інформацію й занотовуючи найцікавіше. Я прислухалася до випадкових розмов про книжки, спостерігала за чергами, вперше умисно відвідувала події за участю «зірок», сама щось гортала, щось гортала на фейсбуці, і ось про які книжки почула найбільше.

...І чужого научайтесь

Перекладної літератури передбачувано дуже багато на кожен смак. І читачі смакують. Я б спробувала такі:

Кларісе Ліспектор "Час зірки" (Видавництво Анетти Антоненко) і Яцек Данель "Ляля" (Урбіно) – ці видання зацікавили мене головним чином через невпинні заклики Анетти Антоненко і Божени Антоняк. Оскільки ще ніколи не читала поганих книжок цих видавництв, просто повірю на слово й при нагоді ознайомлюся з перекладами.

Януш Леон Вишневський "Бікіні" (Рідна мова) – до мене випадково потрапила книжка Вишневського, і я вирішила сходити на презентацію. Що ж, почитаємо, про що пише знаменитий польський «жінкознавець» і чи еволюціонував він якось з часів сентиментальної «Самотності в мережі».

Паоло Джордано "Чорне і сріблясте" (Видавництво Старого Лева) – передчуваю, що нова повістина, видана принагідно до Форуму, як і «Самотність простих чисел», до краю сумна й меланхолійна. Не впевнена, чи читатиму її, але бачила багатьох людей з цією книжкою, отже, італійському письменнику вдалося зачарувати читачок дебютним романом.

Кадзуо Ісіґуро "Не відпускай мене" (Видавництво Старого Лева) – ця книжка точно має порвати кожного, тут дуже нестандартний сюжет. Я кажу так, бо дивилася фільм за книжкою, і він мене зачепив. А розкішні видання в, підозрюю, якісному перекладі – однозначний маст хев цього року.

Ася Казанцева "В інтернеті хтось помиляється" (Віват) – просто це дуже цікаво. Науково-популярна журналістика від неординарної Асі Казанцевої – це теж приємний тренд цьогорічного Форуму видавців.

Юркі Вайнонен "13 новел" (Комора) – і знову визначальним для мене є авторитет видавництва.

Фредерік Беґбедер «Уна і Селінджер» (Країна мрій) – хоч враження від зустрічі з французьким письменником у мене здебільшого негативні (про що напишу наступним постом), але ігнорувати його фанатів на Форумі – це все одно що не помічати слона в кімнаті. Я трохи зазирнула в книжку «Уна і Селінджер» – легкий іронічний стиль, цікаві образи. Для розваги можна почитати.

Елінор Каттон «Світила» (Рідна мова) – бо довіряю смаку блогерки Ксені Кисіль, яка зараз читає цей твір і якій він подобається.

Давід Лаґеркранц «Дівчина у павутинні» (КСД) – боюся цієї книжки, але чекаю на неї, тому що обожнюю літературний дует Саландер–Блумквіст. І цікаво насправді, чи вдалося авторові продовжити романи Ларрсона так, щоб не розчарувати прихильників «Міленіуму».

Вільям Ґеддіс «Агапе агов» (Темпора) – книжка, що світоглядно не вписується у цей список, зате з тих видань, що від них мліють справжні філологи. Бо поділитися враженнями від цієї книжки американського постмодерніста, може, навіть цікавіше, ніж читати її.

…свого не цурайтесь

Новинок від українських авторів теж море, але менше море. Щодо мене, то я б охочіше читала саме наших авторів. І ось які книжки привернули мою увагу.

Яна Дубинянська «Свій час» (Видавництво Старого Лева) – я читала один роман Яни Дубинянської, але руки не дійшли до його продовження. Також із задоволенням читаю її жж і статті. Хочу продовжити читацьке знайомство з авторкою і обов’язково прочитаю «Свій час».

Таня Малярчук «Забуття» (Видавництво Старого Лева) – ось ця книжка великої мірою – результат дії реклами. З того, що я читала в Малярчук, склалося враження, що це дуже нерівна авторка, непередбачувана. Цікаво, про що вона цього разу написала.

Леся Українка «Листи: 1876–1897» (Комора) – маст рід для мене. Я давно люблю Лесю Українку і, в принципі, мені не треба доводити, що вона не поетеса «досвітніх вогнів» і не дочка Прометея. Але обставини її життя і приватне листування без купюр справді можуть сформувати ще рельєфніший образ однієї з улюблених письменниць.

Книжки репортажів від видавництва «Темпора» (серія «Наші 20-ті») – тому що це цікава й потрібна серія, і відкриття тут просто неминучі.

Оксана Забужко «І знов я влізаю в танк» (Комора) – я взагалі читаю майже все, що пише Забужко. І хоч дуже чекаю художньої прози від авторки, есеїстика теж згодиться.

Тарас Антипович «Помирана» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА) – от ось цей роман якось не дуже рекламували, але щось є у прозі Антиповича таке, що викликає довіру й повагу. Принаймні, таке враження в мене лишилося від «Хроноса».

Антологія прози літугруповання «Свідки Слова» «12» (Пенмен). Ця книжка теж сама мене знайшла і зацікавила, адже я з інтересом стежу за тим, як автори дебютують в літературі й рухаються на цій стезі уперед. Про що вони пишуть, що в них виходить, а що ні. Які теми, стиль, образи, що взагалі вони собі думають. А ще хочу передбачити, про кого з них говоритимуть у літературі років через двадцять).

Макс Кідрук «Зазирни в мої сни» (КСД) – я ніколи не читала Макса Кідрука, але люблю щороку відкривати для себе кількох авторів. Оскільки читала схвальний відгук на цю книжку суперсуворої критикеси Тетяни Трофименко, а також бачила новий роман Кідрука в руках у однієї чудової молодої письменниці, з якою познайомилася на Форумі. Подумала: чому б і мені не ознайомитися?

Ірен Роздобудько «Тут і тепер» (Нора-друк) – якось я не змогла знайти нормальних книжок про жіночу дружбу і тепер шукаю такі днем з вогнем. А раптом ця?

Юрій Винничук «Цензор снів» (Фоліо) – просто цікаво, чи може Винничук написати два цікавих романи за два роки. Щось підказує, що може.

Антологія прози «Невимушені» (Віват) – я встигла прочитати цю книжку, і вона мені сподобалася. Різні автори, різні творчі всесвіти – одне покоління. І, можливо, тенденція в прозі.

Подивилась на цей список і подумала, що він надто куценький, а ще значною мірою породжений рекламою: самостійно вникати в новинки видавництв не мала часу. Розумію, що ніби осторонь лишилося багато чудових видавництв і книжок (зокрема, поетичних). Насправді біля кожного п'ятого стенду хотілося придбати одразу кілька книжок. Але все-таки ціновий регулятор зробив своє: книжки на Форумі, як і на Арсеналі не дешевші, ніж у книгарнях. На превеликий жаль. Може, це стосується не всіх видавництв, але кількох найпопулярніших точно. Тож тягти в рюкзаку все, що хочеться і можеться придбати, нема сенсу, якщо те саме можна купити в Києві (а якщо в "Ашані", то ще й дешевше). Однак календар подій вражає. Власне, по зустрічі, нові знайомства, приводи до роздумів і хочеться щороку приїздити до Львова, занурюючись в атмосферу натхнення: до книжок і до життя.