Якщо це зробила вона, то зможу і я

Дике бажання мати цю книжку охопило мене ще торік, коли ідею ще тільки анонсували. Власне, саме ідея і є wow-ефектом: розповісти про досягнення українок у різних галузях –такого ще не було. На додачу, факт, що за втілення задуму взялося  "Видавництво" обіцяв естетичну насолоду від гортання і читання. 

Ну що ж, так воно і сталося. Щоправда, до мене книжка потрапила в несподіваний спосіб: я її виграла в програмі "Рагулі", коли написала розлогий к

оментар про досягнення колеги і подруги Інни, яка створила студію навчання, де я зараз працюю. Авторка "Рагулів" Тетяна Микитенко відзначила цей комент, і ось я читаю книжку, яка далі перейде в руки Інни. Але поки книжка в мене, хочу лишити про неї хоча б коротенький відгук.

"Це зробила вона" –  п'ятдесят історій жіночих досягнень від часів середньовіччя до сучасності. Тут вам і письменниці, і художниці, акторки і балерини, науковиці, державиці, архітекторки, військові, спортсменки, астронавтки, кінорежисерки, співачки і навіть арбітриня! Як бачите, жінки можуть добряче ушкварити навіть там, де суспільство не звикло того чекати. От і дарма.

Розповіді про непересічних жінок оформлені як есе. Звідси – вільна композиція кожного тексту. Строкатості сприйняттю додає факт, що есе писали різні автори, тому чекати стильової стрункості не випадає: одні тексти написані у формі листів, інші – як діалоги, ще інші – як монологи з того світу. Найнудніші нагадують проріджену й охудожнену вікіпедію, але все ж добір постатей виправляє ці стильові американські гірки. Хоча, якщо враховувати, що головна аудиторія – підлітки від 12 років, то все ж деякі статті їм може бути заскладно читати.

Утім, оскільки мені вже трохи більше, ніж 12,  усе було цікаво. Чимало імен я відкрила для себе, відтак допитувалася в Гугла подробиць. 

Тепер про найбільшу окрасу книжки – ілюстрації. Вони просто неперевершені. Кожну створював окремий художник чи художниця, тому вийшло неповторно, як і належить книжці про неповторних жінок. Я думаю, ілюстрації – найбільша цінність книжки, вони подеколи навіть перевершують тексти. Так що з естетичного погляду видання просто досконале.

Я цю книжку читала перед сном, і звернула увагу, що її формат – видання досить велике – нагадує формат книжки казок, що їх батьки читають своїм дітям. Картинки й історії. Хай не завжди казкові, зате які натхненні! Думаю, що головне завдання книжки – не тільки розповісти про жінок, що не забажали лишатись у тіні, а й надихнути на майбутні звершення тих, хто відчуває: якщо це зробила вона, то і я зможу!