Не відволікайся і читай

Неймовір'я поруч! Я вдруге читаю книжку того самого автора і вдруге не розчаровуюся!

Це я про "Не озирайся і мовчи" Макса Кідрука.

Торік я дозволяла собі припущення, що жанрова книжка Макса Кідрука "Зазирни у мої сни" майстерніша (не кажучи вже про те, що значно цікавіша), ніж націлене на елітарність "Забуття" переможниці "Книги року БіБіСі" Тані Малярчук. І ось цього року в голосуванні блогерів я бачу, що "Не озирайся і мовчи" напевне буде в п'ятірці. Оскільки я прочитала більшість книжок, що фігурує в різних преміях і голосуваннях, вважаю, що увага до Макса Кідрука і його романів справедлива, бо йому вдається не тільки писати захопливі сюжети і прив'язувати їх до важливих проблем сьогодення, а й робити це стабільно добре (принаймні, два редномні романи вразили мене своєю якістю).

 Конкретно в цьому романі йдеться про цькування підлітків та насильство в родині й бажання втекти від всього цього в прекрасний світ на берег моря. Дістатися оазису можна просто через ліфт у своєму будинку. Але, як завжди, є одне але: неприродність тиші, могильний сморід і химерні істоти в ліфті, які не нападуть, якщо не озиратися. А от що буде, якщо все-таки озирнутися й подивитися страхові у вічі?

"НОІМ" – це жахи з елементами психологічного трилера. Чи трилер з елементами жахів – не знаю. Одне точно: це кінематографічна книжка, її не читаєш, а дивишся. На п'ятистах сторінках  безліч сюжетних повоторів, несподіванок, моторошних сцен, причому часом вони з реального світу реальних людей – підліткові самогубства, криваві помсти і домашнє насилля – про це, на жаль, відомо не тільки з книжок. Водночас є і фірмові спроби  підігнати фантастичний сюжет під наукові теорії. У минулому романі йшлося про сни, а тут – про концепцію "замерзлого" часу Браяна Ґріна.  У підсумку виходить родинна драма, містика, фантастика, ЖАХИ. І (вибачте за СПОЙЛЕР) відсутність щасливого фіналу.

У попередньому романі все було так само, але тоді, оскільки я читала Кідрука вперше, мене вибісив фінал, а тут я вже сприйняла це як даність і сюжетну фішку. 

Я була не впевнена, що прочитаю "НОІМ" цього року, але рада, що спонтанна покупка книжки відбулася саме цього року і саме в розпал блогерського голосування. Шкодую я тепер тільки про одне: що не бувала на презентаціях. Читачі з усіх усюд кричать, що ці презентації – щось особливе. Тож наступного разу не пропущу нагоди.