Блог про блогерів

Минулого тижня, 9 листопада, мене запросили до рідного Інституту філології, щоб розповісти про читацькі блоги. Клуб "Proчитання" на чолі з Оленою Романенко вже вдруге створює події саме про книжкову блогосферу, і мені було дуже приємно поділитися спостереженнями з цієї теми, а заодно й розповісти про блоги чудових людей. Коротка інфо про захід є на сайті прес-центру Інституту (додаю принт-скрин), але тут я б хотіла опублікувати відповіді на деякі запитання. Не те щоб мені цікаво оприлюднювати інтерв'ю самої з собою, просто з охотою спостерігаю, як змінюється роль блогів і ставлення до них, і, можливо, колись захочу написати про блоги якусь статтю. Тож хай цей пост буде тут як згадка про теплу зустріч і матеріал для наступних дописів про блогосферу.
Отже, питання.
 Чому так мало постів про сучасну українську поезію і про що взагалі легше писати – про поезію чи про прозу?
Я відповіла, що останнім часом мало цікавлюся поезією, бо вона, на жаль для мене, часто написана верлібрами, а верлібри не люблю (може, просто в них не розбираюся, але й розбиратися якось не хочеться). Однак зараз зрозуміла, що  відповідь так собі і що насправді про поезію писати складніше, ніж про прозу. Писати про поезію – це переказувати, як пахне квітка. Все одно не передаси аромату, але видаватимешся занудою. Поезію треба читати, а ще краще – ходити на поетичні читання і самому шукати смисли в почутому (або принаймні просто насолоджуватися звучанням). Ось чому я прочитала "Бабин Яр" Маріанни Кіяновської, але ані слова не можу написати про цю  збірку. Мені бракує слів. Може, це непрофесіоналізм, не знаю, але поки не можу намацати форму допису. А, може, просто знаю, що пост у блозі здатен привести людину до роману, але навряд чи спонукає прийти на поетичні читання.
Далі було питання про те, як почати свій блог. Оскільки готувала презентацію, то просто додам сюди один зі слайдів.
На питання про те, як я ставлюся до масової літератури, відповіла, що загалом позитивно. Згадала, як торік, стежачи за премією "Книжка року БІБІСІ", розчарувалася у виборі журі, які віддали перевагу книжці з претензією на високу полицю, знехтувавши натомість майстерно написаним романом Макса Кідрука у жанрі жахів. Я б зробила навпаки)
Взагалі, вкотре схопила себе на думці, що якби в Україні існувала премія блогерів, то це було б дуже цікаво, бо вибір блогерів точно відрізнявся б від вибору літературознавців і критиків.
Пролунало і питання про те, чи можна заробляти на блозі, чи можна працювати блогером і т.д. От якраз на вихідних на "Якабу" з'явилася вакансія редактора блогу, шкода, що я про це дізналася після зустрічі, інакше додала би слайд. В описі вакансії сказано, що досвід ведення особистого блогу дуже бажаний. Але то блог комерційний, тобто робота на повний день і треба не просто вміти писати про книжки, а й спілкуватися з авторами, видавництвами і т.д. Щодо особистого блогу, то навряд він може приносити прибутки, хоча я іноді співпрацюю з видавництвами, які платять мені за відгуки на їхні книжки. Але загалом ведення блогу для мене хобі, до якого я ставлюся дуже серйозно.
У якому зв'язку перебуває критика і блоги?
Відмінність в аудиторії: критики пишуть для критиків і трохи для авторів, а блогери пишуть передусім для читачів. З моїх спостережень, блогери свідомі того, що вони не є професіоналами в літературознавстві, тому не претендують на істину, але при цьому справді дуже багато читають, тоді як деякі критики часом кажуть на блогерів "такоє" і не є аж такими приязними:) У критиків і блогерів різні завдання: критики оцінюють, а блогери діляться враженнями, емоціями. Я намагаюся поєднувати все, але крутим критиком себе поки назвати не можу. Ну а загалом, все залежить від особистості блогера/критика.
Спільне: всі пишуть передусім для себе, а також з відчуттям патріотичного обов'язку, щоб самому ставати освіченішим і допомагати в цьому іншим.
Чи зростає інтерес до читання сучасних українських і перекладних книжок?
Поза сумнівом, так. Про це свідчить активна поява блогерів, які без читачів просто припинили би свою діяльність. Так, це не ті цифри, якими можна пишатися, але розвиток є. Розвивається буктьюб (ось тут, до речі, свіженька розмова за участю Гульбану Бібічевої й Анни Єкименко-Поліщук https://www.youtube.com/watch?v=wYS6VT-uw3U). Узагалі, у буктьюберів дуже приязна спільнота. Хоча й автори текстових блогів теж намистинки, з ними приємно спілкуватися й обмінюватися враженями й ідеями:) Лишу посилання, де можна прочитати про найцікавіших книгоблогерів (гугліть за назвою, бо вставляю картинку, гіперпосилання не запрацює). Кому цікаво, можу також надіслати всю презентацію, просто напишіть.
Як знаходити час на читання? Скільки книжок реально читати на тиждень?
Я читаю в метро і трохи перед сном. Книжка-дві на тиждень – це досяжно. У середньому на день читаю сторінок 80-100. Ось вони, вигоди проживання на кінцевій станції метро:)

Може, ще були якісь питання, але я не всі запам'ятала. Наостанок хочу лишити для блогерів (якщо такі забредуть на цю сторінку) посилання на конкурс рецензій. Мені запропонували взяти в цьому участь, передаю естафету іншим охочим:)


ПС: нижче замітка про зустріч із прес-центру Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.