Tutoreads: читаємо разом

Осінь завжди приходить раніше. Гляньте за вікно – то вже вона. Це, взагалі-то, сумна пора останньої краси перед завмиранням, але ми схильні все прикрашати натхненням і, звісно, осінь для нас стає порою спостереження за своїм життям, відшукуванням у ньому змін на краще/гірше і т.д. Після літа ми завжди стаємо новими і насправді після нього, а не перед новим роком, варто було б підбивати підсумки змін у собі і з собою. Осінь  красива й сумна пора загострення роздумів про плин свого життя. У мене в цей час завжди відбувається загострення книжкового голоду – останній шанс у календарі начитатися по саму зав'язку до нового року. 

Але читати завжди веселіше в колі спільників. Ми в "Тьюторії" вирішили створити свій читацький клуб "Tutoreads" і сьогодні вже навіть провели перше його засідання. Читаємо по одній книжці на тиждень і раз на місяць підбиваємо підсумки. Потім обговорюємо-критикуємо-захоплюємося. Для різноманіття розбиваємо тематику так: мотиваційна література, художня, біографія, фахова література. Обговорюємо дизайн книжок (обкладинка/верстка), переклад, літературне редагування, мовні відкриття, і, звісно ж, зміст і те, що з книжки стало корисним/цікавим особисто для кожної з нас. Поки що нас у клубі троє (я, Інна і Діна), ми колеги, які багато часу проводять разом і мають схожий розклад тижня, але з часом, якщо ідея приживеться, плануємо розширювати коло учасників. Вимоги до книжок: нове українське. Вимоги до учасників: читати по одній книжці на тиждень неухильно і призвичаїти себе до щоденного читання. 

Першою за темою була мотиваційна література. Ми зупинилися на трьох книжках: "Чорний лебідь" Насіма Талеба (Наш формат), "5 вад у роботі команди" Патріка Ленсіоні (Клуб сімейного дозвілля), "Почни з чому" Саймона Сінека (Основи). Звісно, "Чорний лебідь" – це не зовсім мотиваційна література, враховуючи, що сама концепція відкидає ефективність всяких "історій успіху", але вже вийшло як вийшло. 

Отже, трохи моїх вражень у сув'язі із відгуками колег.

"5 вад роботи в команді" набрала найбільше голосів і сподобалася найбільше з трьох вагомих причин: 1. подача матеріалу (автор створив модель команди і окреслив кілька проблемних ситуацій, а також показав шляхи подолання) 2. малий обсяг (що дозволяє не мусолити те саме по сто разів, а одразу видавати на-гора конкретику) 3. власне, конкретика: ані слова мислію по древу, усе в практичному руслі, хоча, звісно, модель передбачає ідеалізацію. Серед головних вад роботи в команді автор визначає такі: відсутність довіри, нехтування результатом, недостатня вимогливість до колег і до себе, брак відданості, страх перед конфліктами. Наприкінці книжки є тест, завдяки якому ви швиденько можете визначити, як справи у вашому колективі і які в ньому є проблеми. Нам як представникам одного колективу було цікаво проаналізувати деякі вади, а також порадіти, що окремих хиб  (як-от нехтування результатами або брак відданості) ми позбавлені. 

"Чорний лебідь". Що сподобалося: ідея "чорного лебедя" як якогось виняткового явища в житті, що його неможливо спрогнозувати. Це надихає не вестися на прогнозування і відпустити себе і своє життя в невідомість, не сподіваючись, що якісь експерти десь колись чомусь зарадять. Взагалі, ця книжка цікава передусім як подача авторської філософської концепції, тому людям, які не люблять філософсько-логічні розважання, не рекомендовано до прочитання. Ми з дівчатами не до кінця зрозуміли книжку, але мені сподобалася логічно умотивована відповідь на запитання, чому історії чужого успіху не працюють і чому натомість варто було б вивчати історії чужих помилок. У "Чорному лебеді" подано приклад уцілілих літаків-бомбардувальників, на основі яких інженери намірялися створити невразливі моделі. Інженери хотіли вдосконалити продірявлені частини корпусу, адже саме їх уразила зброя. Натомість один тямущіший конструктор висловив ідею, що якщо ці літаки вціліли, то НЕ вціліли літаки з пошкодженими іншими частинами, наприклад, баком. Саме літаки з пошкодженими баками взагалі не повернулися, отже, то і є направду вразливі частини.

Тому не ведіться на історії успіху, а вчіться на помилках :) Ще мені сподобалося фраза з книжки: справжня впевненість у собі – це коли дивишся на світ, не чекаючи від нього схвалення. 

Що не сприйнялося: книжка страшенно затягнута і подекуди заскладна. Іноді неясно, куди автор хилить. Вочевидь, аудиторією книжки є схильні до філософських розважань люди, якими ми не є. І це, звісно, не проблема книжки. Але все ж таки, я думаю, що більшість сприйме "Чорного лебедя" як переоцінене видання.

"Почни з чому". Ця книжка мене роздратувала, бо для мене вона виявилася чемпіонатом з банальностей, головна з яких така: перш ніж щось робити, подумай, нащо. Оце так відкриття! Ідеться про рівень цінностей, а не про прибуток. Тобто якщо ти прибиральниця, то твоє "чому" не "бо не знайшла кращої роботи поки що", а "щоб довкола все ясніло свіжістю й звеселяло людей". Насправді я визнаю, що в кожній діяльності мусить бути чітке усвідомлення "чому", але щоб писати про це цілу книжку, по сто разів згадуючи приклади успіху Apple і Мартіна Лютера Кінґа... Для мене то занадто. Втім, колеги все ж вище оцінили цю книжку, ніж я. Ну, на колір і смак товариш не всяк, для того й створюються дискусійні клуби. Із хорошого: ми для себе спробували сформулювати своє тьюторіанське "чому". Воно нас надихнуло і об'єднало після баталій про книжку:)

Цікавою сторінкою для нас як для мовників стали філологічні смаколики. У згаданих книжках ми знайшли такі: "помисливий" (мнительный), горопаха, троща; фрази "від Іванки до панянки" (Іванки, не ображайтеся, якби було "від Тетянки до панянки" я б не образилася), "неослабна увага", "непозбувна бентега" та ін.

Підбиваючи підсумки: направду корисною книжкою для колективу є "5 вад роботи в команді". "Чорного лебедя" варто почитати філософам, а "Почни з чому" нікому не варто читати (як на мене, але не як на моїх колег), хоча слабке натхнення до дій ця книжка все ж дає.

Наступного разу ми читатимемо художню літературу (ура!). Серед обраних книжок є ті, про які я вже писала в блозі, а також дві зовсім для мене невідомі. Отже, Селесте Інґ "Несказане", Еліс Манро "Забагато щастя", Халед Госсейні "Ловець повітряних зміїв" (новинка, чекаю, коли потримаю її у своїх руках), а також Айн Ренд "Джерело". Якщо хтось читав ці історії, не соромтеся, коментуйте:)