Учора на роботі виникла дивна ситуація – ми з колегою забули сумки з телефонами й ключами в замкненій аудиторії, тож довелося йти додому з вільними руками. Хоч у сумці лишилося чимало важливих речей, найбільше я засмутилася саме через книжки – що робити 45 хвилин у дорозі?
Якщо читати не можу, подумаю про них.
Отже, що я хочу почитати?
На носі Книжковий Арсенал, на який я, певно, не потраплю. Та все ж є одна книжка, яку я просто мрію якомога швидше взяти до рук.


Ще однією книжкою, яку дуже кортить прочитати, є "Атом у запрязі" – антологія української фантастики 1920-х років. Великі очікування покладаю на цей грубий томик, яким зі мною поділилися друзі.

Але багаті теж плачуть. І ось на костюмованій вечірці когось убивають. Кого вбивають і за що – невідомо до останнього. Завдання глядача – здогадатися. Я не змогла, і мої знайомі теж. Інтригу збережено до кінця, але серіал хочеться дивитися не тільки через інтригу, а й через головокрутки. А як би вчинила я, якби в моєму майже ідеальному житті був єдиний недолік – до нестями закоханий, але агресивний чоловік?




Щодо українських новинок, то я б хотіла прочитати такі. Керуюся принципом "почитати тих, кого досі не читала" (крім Ірванця, Ірванця просто радять зусібіч):
мала проза Катерини Калитко "Земля загублених, або маленькі страшні казки";
альтернативна історія від Олександра Ірванця "Харків 1938";
проза про війну Артема Чеха "Точка нуль";
не-уявляю-про-що "Транзишн" Олександра Михеда
"Ловець океану" Володимира Єрмоленка.
Щиро сподіваюся, що котресь із цих видань
вразить і під Новий рік потрапить до найцікавіших прочитаних книжок.
Немає коментарів:
Дописати коментар