середа, 10 липня 2019 р.

Не вір очам своїм: "Дон Кажмурру" Жуакіна Машаду де Ассіса

Що уявить читач, почувши слово "Макондо"? Вигадане місто зі "Ста років самотності". Родинні перипетії колоритних латиноамериканців із магічним флером. А взагалі макондо  це дерево, символ пам'яті й таємничості. Виходить, ідеться не про щось одне, як і належить пристойному, придатному для інтерпретацій символу. А віднедавна "Макондо"  це ще й видавництво, яке має на меті ознайомлювати українських читачів із доробком іспано- та  португаломовних авторів. 


Читай книги, будь Макондо
Такий слоган зустрічає відвідувачів фб-сторінки видавництва. Що ж таке "бути Макондо"? Співзасновниці Марина Марчук та Анабель Сотело Рамірез розповідають про це тут. Стати Макондо можна також прочитавши першу книжку видавництва  роман "Дон Кажмурру" класика бразильської літератури Жуакіна Машаду де Ассіса у перекладі Олексія Шендрика. На питання, чому вибір зупинився на цьому авторі, Марина Марчук відповідає так: "Машаду де Ассіса називають  бразильським Левом Толстим. Тільки схожість не в тематиці, а в масштабі постаті". І період, до речі, той самий  друга половина 19 століття. Час, коли на українськім літературнім полі порядкували народники, а модерністи вже гострили свій меч протистояння.

Не магічний реалізм  
Перед ознайомленням із романом бразильського класика на горизонті мого читацького очікування витали загадкові духи померлих, адже я хибно ототожнювала "Дона Кажмурру" із літературою магічного реалізму. Визнаю, що це так само логічно, як шукати козаків у кожному творі української літератури. Логіка логікою, та десь у закапелках душі я собі думала: зараз поміж сторінками оживуть привиди чиїхось коханців, а як ні, то, може, котрась героїня, як та Ремедіос Прекрасна, зрине в небеса подалі від вульгарної земної в'язниці. Тим приємніше було помилитися: "Дон Кажмурру" — це аж ніяк не про магічний реалізм. І в аспекті стилю, і, відповідно, в аудиторії. Скажімо прямо, магічний реалізм не для всіх. А от "Дона Кажмурру" можна читати кожному. Цей твір, кажуть, навіть увіходить до бразильської шкільної програми. То що ж там?
Якщо охарактеризувати роман двома словами, ці слова могли б бути такими — "щоденник ревнощів". Сюжет простий: хлопчик Бенту зустрічає дівчинку Капітоліну, вони закохуються. На шляху до возз'єднання є деякі, сказати б, зовнішні перепони (Бенту має стати священиком, а сан не передбачає шлюбу). Та фатальним поворотом у стосунках Бенту й Капіту стають ревнощі Бенту, що з року в рік химерно повнокровнішають. Капіту підступно зраджує Бенту. Ось вам і мелодрама про кохання, розлуку, зраду і все те, чого прагнуть люди, коли занурюються в тканину серіалів. І так, дитина-невідомо-від-якого-батька тут теж є. Як і сентиментальні вставки, щоб "пробити на сльозу".
І якби на цьому все, то навряд чи "Дона Кажмурру" було б так цікаво читати. Але читати таки цікаво. Тому що кожен цікавий книжковий світ завжди має вимір, який я називаю для себе "ЩОСЬ ІЩЕ". Щось неочевидне, якщо тільки не придивлятися. Але не придивитися не вийде. Тому що після співчуття Бенту та його проблемам, після прогулянки його щоденниковими записами неминуче виникне питання: а чи мав Бенту підстави для ревнощів?
Оповідь від першої особи — це не тільки щирість і безпосередність вражень, а й інструмент ненадійних оповідачів. І ось ми вже не віримо Бенту, і ось він не ніжний лицар своєї дами серці, а ошалілий Отелло, що своїми руками нищить своє щастя. І сентиментальний роман ураз перетворюється на психологічний.
Чи зрадила Капіту свого коханого, читач ніколи так і не дізнається. Зате лайфхаки "Як послідовно й остаточно викурити щастя з життя" отримає. Вони універсальні що для кінця дев'ятнадцятого століття, що для століття двадцять першого.

Не без іронії
Якщо приймати на віру твердження, що іронія — ознака інтелекту, то "Дон Кажмурру" — це ще й інтелектуальна проза. Тут чимало ідеться про творчість, її природу, але також і про псевдотворчість. У творі помірна кількість афоризмів, і хоч я давно таким не займаюся, але все-таки щось для себе та й попідкреслювала.

Жузе Джіаш любив найвищий ступінь порівняння. Таким чином він наділяв думки монументальністю, й оскільки їх у нього особливо не було, то так він зазвичай видовжував речення.

Багато філософів, зрештою,  лише безробітні тенори.

Оскільки перша дитина моєї матері була мертвонародженою, вона звернулася до Бога, щоб Той дарував їй другу, й дала обітницю, що якщо народиться хлопчик, вона присвятить його церкві. Гадаю, вона сподівалася, що народиться дівчинка.

Я вчиняв оргії з латиною, але був незайманим із жінками.

Здається, у Тацита (...) я читав про іберійських кобил, які зачинають від вітру. У цьому розумінні моя уява була великою іберійською кобилою, у якої від найлегшого бризу народжувалося лоша, що потім перетворювалося на Буцефала.

Усім читати
Як можна зрозуміти, філолог знайде поживу для розуму під час читання "Дона Кажмурру": і через розширення читацьких горизонтів (чи багато ви читали бразильської літератури?), і через техніку оповіді (ненадійний оповідач), і через алюзійність. А от чи придатний роман для чистого читання? Без заморочування з алюзіями, натомість із безпосередньою насолодою занурення в історію? Співзасновниці видавництва Марина й Анабель провели експеримент: вони взяли кілька примірників роману й ходили по ринку на Академмістечку, заохочуючи продавців і продавчинь прочитати книжку й поділитися відгуком. Таку читачку дівчата знайшли. Дуже скоро вона має поділитися своїми враженнями. І я теж на них чекаю.

5 коментарів:

  1. Дочитала до "дитини-невідомо-від-якого-батька" і згадала Джона Сноу))))) А цитати шикарні взагалі

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так) і то ж тільки частина цитат! і то кінець 19 століття)

      Видалити
  2. Як добре, що географія перекладів розширюється. Цитати - бімба.

    ВідповістиВидалити
  3. Привіт друзі, мене звати Андрей Меньковский Я з Києва, Україна. Я тут, щоб поширити добрі новини для нужденних. Я був у депресії, коли дружина залишила мене за іншим чоловіком, бо мене попросили припинити роботу, бо у мене рак, і я зламався. Вона забрала мою єдину дочку, тому єдиним моїм варіантом було померти, я спробував зателефонувати їй, але вона проігнорувала мене, я надіслала їй текстові повідомлення, і раптом вона відповіла і сказала мені більше не дзвонити чи надсилати їй повідомлення, щоб одного разу я зв’язався з мій друг у фейсбуці, і я пояснив йому що-небудь, і він також сказав мені, що у нього були ті ж самі проблеми, і він представив мені заклинання заклинання під назвою «Доктор осагієд», він надіслав мені свій особистий електронний лист, і я зв’язався з ним через doctorosagiede75@gmail.com, і він відповів мені швидко, я пояснив йому свої проблеми, і він сказав мені не хвилюватися, що він зробив це для стількох людей, я людина, яка ніколи не вірила в заклинання, але я обманула, щоб спробувати це, він запевнив мене 24 години, щоб кинути роль заклинання, а також вилікує мене від раку і влаштуй мені кращу роботу, і раптом він відправив мені ліки від моєї хвороби, я прийняв його всього за 2 дні, і я був вільний, я ніколи не вірив своїм очам наступного дня, хтось постукав у мою двері, і я нікого не чекав того дня раптом, це була моя дружина, вона бу Перша сльоза, і я не витримала, вона благала мене і попросила пробачення негайно. Я отримала дзвінок від своєї компанії, де я працювала роками, і мене підвищили на посаді менеджера компанії «Парагон» у США, будь ласка, допоможіть мені подякувати лікареві osagiede за відновлення всього, що я втратив раніше, будь ласка, я пораджу будь-кому, хто потребує допомоги, зв’язатися з лікарем osagiede через його особистий електронний лист на doctorosagiede75@gmail.com або whatsapp за номером +2349014523836, дякуйте, хай Бог благословить тих, хто потребує часу, щоб прочитати це свідчення удачі

    ВідповістиВидалити