Учора на Літературному Кураж Базарі

Період егоїстичного споживання книг триває. Про них не пишеться і майже не говориться. Не хочеться рушити внутрішньої тиші, яку з приходом осені ще гостріше хочеться в собі зберегти. 

Але іноді випадає виходити з мушлі: любий Катрусь (kybeltse_kati в Інстаграмі) запропонувала відвідати Літературний Кураж Базар, що цими вихідними відбувся на ВДНГ. Я погодилася, адже на Форум не поїду, на Меридіан Черновіц теж, тож хоч десь заманулося побродити. 

Формат цього заходу для себе охарактеризувала так: познайомити всесвіти в еклектичному антуражі. Усесвіт книголюбів-інтровертів і усесвіт людей, що просто люблять усе топове: музичку, одяг, крафтову їжу і всякі ніштячки, а заразом і книжки, чому б ні. З цієї причини книжок було трохи, заходів було дрібка, зате атмосфера розслабону і задоволенного валандання павільйонами відчувалася вже з порогу.

Ми з Катею бродили туди-сюди, фоткали всякі гарноти, але все одно почувалися тут ніби не на своєму місці, так, ніби коли замість борщу з м'ясом тобі пропонують салат з кіноа: гарно, здорово, але голодно.

Менше з тим, завдяки лекторію на Кураж Базарі мені більше сподобалося, ніж не сподобалося: ми зазирнули на лекцію Олександра Авраменка, послухали смол-ток зі Стаською Падалкою, відівідали захід за участю дизейнерів видавництва "Основа", а також, випадково прийшовши на дизейнерів раніше, несподівано збагатилися знаннями про жіночий оргазм (лекція Вікторії Сіліної про точку Джі).

Майстер-клас Олександра Авраменка був побудований на інфо з його хітових книжок "100 уроків української мови", обидві частини якої ми з Катею вже давно прочитали. Мене як викладача мови передусім цікавила манера спілкування лектора з аудиторією. Мушу визнати, що атмосфера була дуже теплою, такою собі народною (пан Авраменко мені в цьому сенсі нагадував Олега Винника). Пан Олександр ходив у народ з мікрофоном, питав у присутніх, як, на їхню думку, правильно наголошувати те чи те слово, дарував книжки і смалив нетлінний жарт про укусну канхвету Бєлочку. Всі раділи. 

Щодо мене, то я, хоч і без надмірного захоплення, просто визнаю феномен Олександра Авраменка, який  додумався надати публічного розголосу давно відомим (але не широкому загалу) речам зі словників або посібників штибу "Як ми говоримо" Антоненка-Давидовича. Класно, коли завдяки одній людині і його команді так багато людей радіє, що відкриває для себе українську мову. Про одинадцятикласників, з-поміж яких існує культ Авраменка, я мовчу)))

Другий захід про дизайнерів мені сподобався менше, бо якихось конкретних порад там не озвучували, просто показали креативних юнака і дівчину, закрайсвіття поглядів і поведінки яких віддалило мене від їхньої творчості (хоча я люблю видавництво "Основи" за сміливість). Образ інфантильного митця, для якого головне у творчості "щоб було весело" і для якого взагалі не принципово відповідати на конкретні питання плебсу, мені, хоч і зрозумілий, але чужий.

От захід зі Стаською Падалкою, авторкою книжки "В очікуванні копірайтера", мені сподобався. Образ цієї дівчини класний: вона мила, стильна+конкретно відповідає на питання, та ще й по суті. Хоч, знов-таки, я читала книжку, і нічого аж такого нового не почула, все ж приємно було занотувати кілька нових  назв книжок про письмо (вірніше, нотувала Катя, бо в мене розрядився телефон). 

Ось такими заходами до мене постукала книжкова осінь. Приємно, що я зустріла її з книгоподругою і що встигла повернутися додому, перш ніж Київ накрив дрібний, уже зовсім осінній дощ.