Театральний сезон із колегами відкрили в Національному академічному театрі імені Івана Франка. Ще в червні взяла квитки на виставу "Кайдашева сім'я", бо саме на цей спектакль не можна просто так взяти і купити за два тижні до. Почитала відгуки і зрозуміла, що це одна з хітових вистав театру: тут і побутовий гумор із опери "за жизнь", і соковита мова, і, звісно, чудовий акторський склад. Зірка вистави – Наталя Сумська в ролі Кайдашихи. До речі, Лавріна грав її син.
Загалом нам сподобалося, хоча кожній найбільше сподобалося різне: Наті – Лаврін, мені – досконала дикція актора Володимира Коляди, Діні – старі Кайдаші і лаконічність вистави.
Щодо самої композиції, то для мене найцікавішим несподівано виявився знов-таки образ Кайдаша, що постає чоловіком у кризі віку, яким нехтує сім'я і який спивається від того, що в сучасному світі називається глибокою депресією. Це є і у творі, але все ж Кайдаш губиться за колоритними трагікомічними сварками між Кайдашихою й Мотрею.
На що сценаристи забили, так це на лінію Лавріна і Мелашки. Хоча, з огляду на Мелашку, може, це й на краще. Мелашка в Нечуя-Левицького – це найніжніший образ твору (до певного часу), а у виставі – це якась несамовито-придуркувата дівчина. Мені аж незручно було дивитися на неї. Ну, може, комусь весело, то на здоров'я.
Загалом вистава минає на одному подиху, що насправді великий плюс. У залі була маленька дівчинка, то вона так дзвінко реготала, що не можна було не сміятися))) Хоча кілька іноземців у партері не доганяли, що тут відбувається, тож не думаю, що "Кайдашева сім'я" запала їм у серце.
Менше з тим, цю виставу можу рекомендувати до перегляду, хоча для мене для вау чогось таки забракло. Можливо, я нарешті просто полюбила якісь експериментальні вистави типу "Дівчина з ведмедиком". Для мене це поки вистава №1 із побачених цього року.
Немає коментарів:
Дописати коментар