Топ-9 найкрутіших чоловічих образів класичної української літератури

Якось ще за студентських років ми з подругою говорили про те, які чоловічі образи з нещодавно прочитаних творів нам особливо запам'яталися. Тоді ще свіжими були спогади про "Гордість і упередження", тож містера Дарсі ми згадали не мовляючись. А потому задумалися: а як щодо наших рідних українських персонажів? Кого з них можна було б назвати крутими менами - мужніми, вірними, і, головне, діяльними?

Минуло багато років, а я досі ту розмову не забула. Згадую її і коли сама читаю українську літературу, і коли обговорюю її з учнями. Уже звичними стали нарікання на доброго, вірного, але бездіяльного Петра з "Наталки Полтавки" і захоплення легковажним лицарем Кирилом Туром із назагал нуднуватої, як на школярський смак, "Чорної ради". Розмови з учнями надихнули мене створити топ найкрутіших  чоловічих образів з української класичної літератури. Більшість персонажів до топу обрала на основі учнівських вражень, проте додала трохи і свої  п'ять копійок.

9 місце

Василь (Г. Квітка-Основ'яненко "Маруся")

Василь, як і всі персонажі сентиментальної "Марусі", ідеальний. Але це не заважає йому мати характер:) Зі старту він просто красунчик, душа компанії, щедрий, володіє стартовими прийомами пікапу і знає, як правильно спитати дівчину "чіт чи лишка?". Однак коли життя підкидає труднощі, Василь не пасує, а впевнено намагається їх подолати. Треба грошей, щоб уникнути 25-річної служби в армії? Василь іде й заробляє їх. Треба вразити майбутнього тестя інтелектом? Василь вивчає грамоту і впевнено читає Апостола замість дяка (контрольний в голову сумнівів набожного Наума Дрота).  Треба набитися в компанію симпатичної, але лякливої дівчини? Василь дорогою до міста зголошується охороняти красуню від дуже великого й абсолютно вигаданого пса, і вже по дорозі назад досягає бажаного - дівчина просто умліває від такого парубка і вже подумки готує рушники. І якби не нав'язлива ідея автора сміховинним способом порушити цю ідилію, ми б побачили Василя прекрасним чоловіком і батьком. А так - спроба самогубства і смерть у монастирі.

 8 місце Еней ( І. Котляревський "Енеїда" )

Моторний парубок із "Енеїди" Івана Котляревського міг би опинитися в рейтингу й вище, якби не призвів до самоспалення закоханої в нього карфагенської цариці Дідони. Але навіть попри нетривалий сум за коханою ("Почувши ж, що в огні спеклась, /Сказав: "Нехай їй вічне царство,/ Мені же довголітнє панство, /І щоб друга вдова найшлась!"), персонаж приваблює своєю еволюцією - від чемпіона з літроболу  до мужа, небайдужого до долі свого народу й готового заради місії віддати життя.

7 місце Кирило Тур ( П. Куліш "Чорна рада" )

Справжній бедгай, що не боїться викрасти наречену іменитого побратима Сомка в того з-під носа тільки заради розваги. Водночас цілком серйозно здатен віддати своє життя заради порятунку друга. Плюс завжди корисні бонуси характерництва - Кирилу до снаги "і води відвернути, і ману на ворогів наслати, і замки найскладніші відімкнути". Шкода, що на результати чорної ради таланти Кирила Тура не повпливали.

6 місце

Вакула (Микола Гоголь "Ніч перед Різдвом")

Коли ми зі згаданою подругою все ж спробували згадати, так хто ж із українських персонажів справді заслуговує на звання "крутий чувак",  то Вакула був першим, хто спав на думку. Бо не так часто людина, зіткнувшись із труднощами, засукує рукава й береться долати їх, а не розпускає нюні (як Петро з "Наталки Полтавки"). "Черевички так черевички", - подумав Вакула, осідлав чорта і все порішав. А поки він рішав, і Оксана якраз доречно отямилася від своїх капризів.

5 місце 

Василь Кравчина (Олександр Довженко "Україна в огні")

Особисто я, хоч і шаную творчість Олександра Довженка, "Україну в огні" назвати улюбленим твором не можу. Однак ігнорувати крутість Василя Кравчини, танкіста, який мужньо пройшов війну й повернувся до своєї коханої Олесі, не можу теж. Тим більше сцена прощання Василя з Олесею вражає так, що можна забути половину сюжету кіноповісті, але цю сцену - нізащо.

4 місце 

Річард Айрон (Леся Українка "У пущі")

Драма Лесі Українки "У пущі" - один із тих творів, які завиграшки можуть довести хомам невіруючим (аби тільки поцікавилися), що в українській літературі є твори зашкального рівня. І все завдяки дивовижному Річарду Айрону, талановитому скульптору, зацькованому "благочестивими" пуританами  тавром ідолопоклонника. Річард Айрон - якби тільки він був у шкільній програмі - міг би навчити спраглих самопошуку дітей того, як часом іноді корисно чхати на суспільну думку, якщо ти знаходиш себе в покликанні. Однак і без того всім зрозуміло, що талановиті бунтарі завжди будуть у пошані - і в житті, і в літературі.

3 місце 

Сивоок (П. Загребельний "Диво")

У цьому творі є фраза, суті якої я не забуваю, відколи прочитала твір. "Але ж хіба можна відмовитися від краси, хоч раз її побачивши" - ось як приблизно вона звучить. Головний герой твору зодчий Сивоок пережив багато складних перипетій - від зламу свідомості під час насильницького зрікання язичництва на користь християнства до закоханості в архітектуру. Діяльність Сивоока у його творчості. Саме цього невідомого чоловіка автор представляє яко творця незрівнянної Софії Київської. Творчість як пошук, творчість як результат, творчість як диво - ось про що розповідає нам життєвий шлях Сивоока.

2 місце 

Андрій Чумак (Іван Багряний "Сад Гетсиманський")

Ось тут вже все дуже серйозно. І "Сад Гетсиманський" - це роман, який не кожному до снаги прочитати без валідолу. Колами пекла, а точніше колами радянських тюрем, мандрує ні в чому не винний Андрій Чумак. Його всіляко принижують, піддають тортурам, доводять до стану напівсмерті, але Андрій плює на все це і лишається вірним своїм переконанням. Нікого не здає, нічого не підписує і цим доводить катів до безумства. Особливий жах полягає в тому, що, як пише автор на початку твору,"усі прізвища в цій книзі, як то прізвища всіх без винятку змальованих тут працівників НКВД та тюремної адміністрації, а також всі прізвища в’язнів (за винятком лише кількох змінених), — є правдиві".

1 місце

Григорій Многогрішний (Іван Багряний "Тигролови")

Не будучи особливою фанаткою творчості Івана Багряного, не можу не визнати, що його ідея "літератури дерзання" пречудово підходить для добору творів до шкільної програми. Ось чому з-поміж улюблених персонажів чільне місце завжди посідає Григорій Многогрішний, який на своєму прикладі довів, що сміливі таки завжди мають щастя. Відважний, красивий, патріотичний і по-здоровому злопам'ятний (як тут забудеш тюремні приниження!) повстає проти системи-дракона й перемагає її. А заодно знаходить собі до пару сміливицю, розумницю і просто красуню Наталку.

Ось таким постав топ-9 найкрутіших чоловічих образів української класичної літератури. Умисно дібрала дев'ятьох, щоб десятий мені хтось підказав. Можливо, ви? :)