понеділок, 3 липня 2017 р.

Серіали, не гірші від книжок . Частина перша: "Велика маленька брехня"

... а в дечому і кращі – ось про що я давно хочу написати. Одразу засторога: за винятком "Розповіді служниці", ітиметься про дівчачі фільми і читво, тому особливе задоволення – знайомитися з ними наодинці й не змушувати своїх чоловічих половин розгрібатися в жіночих тарганцях і тарганищах. 
"Велика маленька брехня" – це той випадок, коли серіал вийшов вдаліший за книжку. І, власне, книжку я прочитала тільки тому, що мені страшенно сподобався серіал. 
Дія відбувається в містечку на березі океану й стосується трьох родин. З перших сторінок ми розуміємо, що члена котроїсь із родин убито, але от кого саме і хто це зробив – невідомо. Утім, жанрова рамка – просто приманка, насправді ж ця історія про насильство у родині, про повсякденні проблеми батьків-дітей і про крихку примарність щасливих шлюбів, але істинну міцність жіночої дружби. Інтрига в тому, що до останньої сторінки ми не знаємо, хто помре і хто причетний до смерті. 
Чому серіал кращий за книжку?
По-перше, тому що сценаристи додумали кілька моментів щодо образу Мадлен, мами трьох (у серіалі двох) дітей, яка боїться втратити зв'язок зі своєю донькою, що останнім часом значно охочіше проводить час із новою родиною свого батька й обожнює мачуху. У книжці Мадлен лишається заклопотаною мамкою, але у фільмі вона ще й намагається реалізувати себе як драматург, вийти за межі родинного побуту. Ба більше, дєрзкость Мадлен у серіалі зашкалює: вона ще й зраджує свого ідеального чоловіка – добряки завжди набридають, – щоправда, потім щиро шкодує про це. У романі ж Мадлен більше цікава як прихисниця Джейн – молодої матері-одиначки, що виховує дивакуватого хлопчика Зіггі й береже в серці головну таємницю історії. Перш ніж говорити про Джейн, хочу завершити про Мадлен і сказати, що для мене вона була найцікавішим персонажем і що Різ Візерспун виконала роль бездоганно.
Джейн (Шейлін Вудлі) – це мама, що потерпає від невідання про речі, що відбуваються з любим синочком Зіггі. Вона не знає, чи вірити в те, що її добрий хлопчик потайки знущається із однокласниці й прикрашає її шийку синцями. У Джейн багато комплексів, породжених одним виродком, що став батьком її сина. Дівчина з усіх сил намагається жити нормальним життям, але темні плями минулого не дають їй це зробити.
І у фільмі, і в книжці Джейн приблизно однакова, тільки в книжці діє ще і її родина. Але оскільки в фільмі Джейн самовіддано опікується Мадлен, сценаристи відчикнули зайве. І правильно зробили.
Третя головна персонажка "Великої маленької брехні" – Селеста (Ніколь Кідман), дружина багатія, мегавродлива жінка, мати близнюків. Головне заняття Селести – це дивитися на океан крізь панорамні вікна, пити вино і думати про чоловіка, коли той у відрядженні. А, ще носити його дорогезні подарунки й теревенити з Мадлен. В очах сусідів життя Селести – ідеал, але багаті теж плачуть. Зокрема, від систематичних побоїв. Ніколь Кідман божественно втілила образ Селести і навіть привнесла в нього ще більший психологічний драматизм.
І все ж, у книжці є один образ, який розкрито повніше, ніж у серіалі. Це Бонні, мачуха доньки Мадлен. Для Абігейл вона ідеал і живе правильно – спосіб життя (їжа, йога і всяке таке), суцільна доброзичливість і привітність (на відміну від крейзі-мами, MADdy). Про те, чому Бонні така, пояснено повніше у книжці, і ось цей важливий момент варто було б упрозорити в серіалі. Ну але нічого, ідеальність Бонні дратувала мене однаково що там, що сям. Крейзонутість і навіть трохи скандальність Мадлен приваблювала більше.
Ну що, вже ясно, хто помре посеред костюмованої благодійної вечірки у стилі Елвіса й Тіффані?
Важливим моментом-приманкою є естетичний складник серіалу. Тут красива картинка і красива музика. І красиві актори, які ролі домогосподарок грають так, ніби заробляють на Оскар. Хоча Оскари Ніколь Кідман і Різ Візерспун, здається, і так мають.
Дуже багато про що не можу написати, щоб не спойлити, але поговорити є про що. Минуло вже кілька місяців відколи я переглянула "Велику маленьку брехню", а я все ще під враженням. Тому рекомендую всім і серіал, і книжку, але серіал усе ж більше. 
Якщо здогадаєтеся, хто вбивця і жертва, напишіть мені, я хочу на вас подивитися :)


У наступному пості йтиметься про те, чому варто дивитися й читати "Олівію Кіттеридж" Елізабет Страут









13 коментарів:

  1. "ітиметься про дівчачі фільми і читво" - дивно, що ти мене підбивала читати цю книгу...
    "не змушувати своїх чоловічих половин" - дивно-2, бо шукати чоловічу половину задля книги наміру немає
    "про крихку примарність щасливих шлюбів" - ура, ти визнала це
    "до останньої сторінки ми не знаємо, хто помре" - помруть всі
    "зраджує свого ідеального чоловіка – добряки завжди набридають" - в такому разі "набридають всі". просто у всіх різний термін цікавості. Але і Довлатов це мусолив, та і я такої ж думки. Добряки - це просто лохи для інших. А "лох - это судьба"


    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ти в ударі! рада бачити твій комент)
      підбивала, бо цікава твоя думка. але потім передумала пресингувати)пост написаний насамперед для дівчат, бо я утвердилася в думці, що чоловікам може бути не дуже цікава тема, хоча щодо домашнього насильства – то про це важливо думати всім.

      Щодо примарності щасливих шлюбів і добряків, то я якраз не поділяю ці думки, але авторка показує історію з такого ракурсу, і це цікаво.

      Видалити
    2. А от "домашнє насильство" - це така ж трендова тема для суспільства, як і та, яку я згадував під твоїм постом про Малалу. І в цьому навіть якась метушливість простежується. Сьогодні "врятуємо пряшконосів!", завтра "ні насильству!", післязавтра "дорогу велосипедистам!". Що тут думати всім про домашнє насильство? Це проблеми тих, хто живе так. Чи якщо всі вийдуть на мітинг, то щось зміниться? Діти - так, вони жертви. Але від обговорення менше не стане. А от про побиття жінок - це вже їй вирішувати: часто ж буває, що за таких тиранів вони заступаються перед поліцією. Тут все просто: терпить? значить її влаштовує.

      Е ні :) Ти сама наголос зробила на "добряки набридають", навряд чи в книзі авторка це написала. Про щасливі шлюби вже багацько наговорили. МОю думку знаєш: щастя лише до тих пір, поки тобі комфортно обманювати себе, що це кльово

      Видалити
    3. так отож дуже важко жінці в цій ситуації вирішувати, як піти і чи йти. тим більше, якщо чоловік типу швидко відходить і такий весь "люблю-шубу-куплю". звісно, нормальнра поведінка – розірвати стосунки, але це буває не просто.
      власне, як на мене, це й найголовніше в книжці.
      комент твій про Малалу я проігнорила, бо вважаю, що її історію треба знати як приклад непереборного бажання вчитися. я цю дівчину страшенно поважаю і по-своєму нею захоплююся (і її батьком).

      а про щасливі шлюби буде в наступному пості про "Олівію Кіттеридж", так що гостри списа

      Видалити
    4. О, потрапила в пастку гендерних стереотипів. Бо ж буває, що і чоловіків бідолашних так мучать :)
      Нічого просто не буває, якщо вникати в деталі. А тому тут може просто варто не заглиблюватися і не перебирати "+" та "-". Просто відчувати як краще і далі вже притримуватися вибору до кінця
      Приказка "Век живи - век учись" не про мене. Марна справа вчитися. Але якщо для зайчика Малали ця морквинка смакує - нехай собі :)

      Ахаха, чому відразу гостри списа? Я сімейним психологом навіть в теорії бути не можу :)

      Видалити
    5. тебе послухати, я з тієї пастки не вибираюся
      якщо була б книжка, де жінка дубасила б чоловіка, я б почитала.
      тільки не колонки "Кримінал" в газетах, а книжка

      Видалити
    6. Ну, я би написав таку книгу, але не маю хисту. А так книга б гарна була, у відповідності з нинішніми тенденціями проблем, якими переймаються. Можна ж зробити трансгендерну пару. Ну або просто пару з едокринними аномаліями тестостерону/естрогену. Після такої книги всі цисгендери лише б зойкали та казали "ми не винні, це все біологія"

      Видалити
  2. Мене теж спокусили купа книжкових блогерів, які читали цю книжку і дивилися серіал)))) Я переглянула за два дні, здається, паралельно працюючи. І хотіла книжку прочитати, але поки в електронці не знайшла.
    Мені серіал сподобався. От ставлення до героїнь інакше: Джейн дратувала, Мадлен здавалася в кожній майже сцені схожою на маленького дзявкітливого пекінеса, Селеста якихось особливих почуттів не викликала. А Бонні мені сподобалася, адже бути гармонійною, хоч часто це і вдавати, важко, особливо серед дещо невротичних жіночок містечка. Ще її грає Зої Кравіц, якій я симпатизую. Можливо, варто прочитати книжку, щоб дізнатися про Бонні більше.
    А загалом мені сподобалися молодша донька і чоловік (не колишній). Донька взагалі супер, просто серце раділо від кожної сцени з нею)))
    Розв'язка (тобто вбивця) цілком логічна для мене.
    Щодо серіалів і фільмів, то в мене складається частіше так, що мене зацікавлює фільм чи серіал, тоді я читаю книжку. І справа в тому, що частіше за все мене розчаровують книжки, особливо, жіночі. Я про твори Ніколаса Спаркса і ще деякі. А от фільми за книжками Дена Брауна провальні. Якось так)))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. розв'язка логічна, але я її не передбачила.

      Мала Мадлен Хлоя таки крута) погоджуюся)
      А про Бонні я свідомо дуже в пості не розписувала. Але вона в книжці більше дратує. Легко бути крутою мачухою не для своєї дитини, а Мадлен такою нервовою стала теж не через легке життя – все-таки, вона знає, що таке бути матір'ю-одиначкою.
      Ед–добряк, я таких чоловіків люблю і не вважаю їх тюхтіями.
      Книжки Ніколаса Спаркса мені приблизно такі самі, як і фільми. Хоча фільми, може, й кращі. А щодо Дена Брауна, погоджуюся)

      Видалити
    2. Я десь читала, що планують другий сезон зробити, хоча історія за книжкою вичерпана. Надіюся, не перетворять у нудну тягомотіну на купу сезонів)))

      Видалити
    3. не уявляю другого сезону...

      Видалити
    4. а що там може бути? Неясно тільки, як чоловік Мадлен відреагує на її зраду, а решта крапок над і, по-моєму, розставлені...хоча фантазія сценаристів може розгулятися

      Видалити