Пиши, скорочуй, думай

Читання призводить до курйозів. Учора в метро я втупилась у книжку, так вийшла з вагону й узяла під руку не свого чоловіка:) Захопив мене не роман і не біографія, а посібник з редагування. Називається "Пиши, сокращай", автори Максим Ільяхов і Людмила Саричева.
Книжка в мене менше, ніж тиждень, а вже тричі стала в пригоді. Писала відгук на іншу книжку, враховувала поради про те, як краще почати і як не починати статті; на роботі треба було вдосконалити інфу про сайт, порадила колезі відповідний розділ; розробляла курс про те, як писати есе, взяла кілька прикладів із "Пиши, сокращай". А ще там є поради, як написати змістовне резюме й супровідний лист. Таке треба знати всім. Словом, видання прикладне, прикладнішого посібника з редагування я ще не бачила, хоча читала всякого чимало.

Автори книжки сповідують релігію. Її назва – інформаційний стиль. Головне тут чесність, лаконічність і динамічність. НІ прислівникам і абстрактним іменникам, ТАК дієловам. Вставні слова – зло, текст без абзаців – ще більше зло. Відтинаємо все зайве, пишемо прозоро й без викрутасів. До книжки вміщено багато прикладів, щоб кожен міг переконатися, що автори не помиляються у своїх переконаннях. Хоча, як на мене, іноді тотальна стерилізація тексту може нашкодити, треба вміти шукати баланс, інакше тексти будуть причесані, влучні, інформативні, але безликі. І все одно я від книжки в захваті, бо вона вчить не тільки писати, а й мислити ясно.
Але є в книжці й мінус.
Після неї страшно перечитувати свої попередні тексти, бо скрізь тепер увижаються зайві вставні слові, довбані дужки (я їх люблю, як бачите), абстрактні іменники, модальні дієслова,  незакінчені логічно абзаци й купа всякого. Хочеться вірити, що я зможу уникати штампів, робити з тексту не натюрморт, а фільм, тобто наснажувати його дією. Це  очевидні речі, але чомусь тільки після прочитання "Пиши, сокращай" я навела на них різкість.

Зараз я гарячково раджу всім підряд цю книжку, бо мені її давно бракувало. Чому в нас в університеті не було такого курсу? Редагування ж не тільки вчить тексти переписувати, воно вчить авторів бути відповідальним за сказане й не братися за окозамилювання. Забути про штампи, думати гнучко, робити текст жвавим, полегшувати життя читачеві.
І хотіти вдосконалюватися.