Чорно-біла магія цирку

Я довгий час ходила околяса цієї книжки. Бачила новинку в оглядах, обкладинка вигулькувала в стрічці новин, однак я все ж не наважувалася на читання, бо магія – це не моя тема.

Проте коли "Нічний цирк" Ерін Морґенштерн потрапив до десятки найкращих перекладних книжок минулого року за версією книгоблогерів, я все ж вирішила ознайомитися, бо сподіваюся, що на цей рейтинг у майбутньому зможуть орієнтуватися читачі, що перебувають у пошуках перевірено цікавих новинок. Ось я й вирішила перевірити частину рейтингу на собі.

Так потрапила до Цирку Сновидінь.

Що авторці вдалося, так це атмосфера роману – це відчутно з перших сторінок. Хоч слово "цирк" на обкладинці може відлякати читачів типу мене (я дуже не люблю цирк, "естетика" клоунів і замучених тварин мені неблизька),  нічний Цирк Сновидінь зачарував навіть мене. Тут нема клоунів, брудно-яскравих наметів і центральної арени. Тут багато див на кожен смак, і відвідини цирку перетворюються на блукання різними наметами, у яких глядач не просто милується дивовижами, а й відкриває щось нове у собі. 

Кольори цирку – чорно-білі, але це тільки підкреслює істинну яскравіть головних його зірок – Селії й Марка, які вимушені бути суперниками в чужій грі. І хоч для глядачів це надзвичайно красиве змагання забиває дух, для самих учасників воно перетворюється на складне випробування у виборі: змагання чи щира любов? Як на мене, цікава зав'язка, надто так пишно й незвично оформлена. Власне, задум, атмосфера, естетика і яскраві персонажі – найбільша перевага роману. Фантазія авторки у вибудовування містерії довкола незвичайного цирку вражає. Неймовірні декорації приголомшують уяву: тут і дивовижні каруселі, і магічний годинник, і чудернацький Крижаний Сад... Щодо персонажів, вони теж цікаві й небанальні: тут і злії генії, що змагаються між собою через досягнення своїх учнів, і талановиті чарівники, що не знають, на що перетворить змагання їхні життя, і вірні паломники-сновиди, ладні йти за загадковим цирком на край світу... Словом, фантазії на створення магічного світу авторці не забракло.

Але є одне але. Вразливим місцем роману виявився сам сюжет. Якщо зав'язка і частина розвитку дії чудові, то кульмінація і розв'язка наскільки розмазані, нечіткі, що не можуть не розчарувати. Я називаю такі фінали "танцювали-танцювали, та й не вклонилися". Чим далі в текст, тим більше сюжетних дірок. Не є зрозумілим загальний задум змагання й способи з нього вибратися, а тому химерно спостерігати, як головні персонажі з нього вибираються. Урешті-решт, роман рятує магія. Магія довіри читача до створеного світу і красивих, благородних персонажів.

З цієї причини враження від книжки двояке. Безперечно, її можна порекомендувати тим, хто просто хоче відволіктися, бо роман таки затягує з перших сторінок. Однак варто пам'ятати, що з композицією тут все не так струнко й вишукано, як із естетикою.