Виходить, що Гондор — це, типу, Україна? (с)

 - Виходить, що Гондор — це, типу, Україна?

- Ну, приблизно.

- Тоді Роган — як Польща? Буде допомагати, бо географічно наступний?

...

Це так ми з семикласником Данею три місяці читаємо трилогію Дж. Р. Р. Толкіна "Володар перснів". Три місяці, у повільному темпі. З можливістю і серйозно коментувати окремі важливі, на мій погляд, діалоги, і бавитися, граючись у несерйозні вікторини "Який ти персонаж трилогії" (і от чого мій учень як не Ґандальф, так Фродо, а я весь час гном Ґімлі?). Звісно, ми вчимося писати твори, трішечки заглиблюватися в біографію (яку я, щиро кажучи, знаю доволі погано, тож збираюся купити життєпис Толкіна від "Астролябії"). 

І я відчуваю, як добре, що ми читаємо саме це, саме зараз і так довго. Моя б воля, "Володар перснів" був би в програмі. Так, тут треба наукові коментарі. Не кожен учитель зможе це подати як слід (я не можу). Але відчуваю, як багато може дати для школяра і для вчителя цей твір. Не тільки з того, що на поверхні, як-от оцей наш діалог про Гондор і Роган (хоча і це мене вражає). 

Це тривале, вдумливе читання великого тексту в час, коли інформаційний шум заважає довести до кінця навіть маленькі побутові справи. Це біг на витривалість у часи, коли за увагу школяра (і вчителя) борються так багато подразників.

Це історія про те, як реальна війна може набути художньої форми у жанрі фентезі, до якого багато хто поверхово ставиться як до казочок. Це, з одного боку, про болота мерців у "Двох вежах", а, з іншого боку, про цілком реальну криваву битву на річці Соммі під час Першої світової, яку Толкін бачив своїми очима.

Це розмова про шлях героя. Щоб сказати про це кілька слів, мені довелося прочитати здоровенного "Тисячоликого героя", і я розумію, що, щоб потрактувати "Володаря перснів" як слід, мені треба прочитати ще десятки літературознавчих праць. Втім, нічого дивного, учитель —  semper tiro, завжди учень. 

Це розмова про помсту природи, про екологію.

Це історія про командну роботу і про довіру. Надзвичайно оптимістична оповідь у похмурих тонах.

Про хитрих маніпуляторів і тупих виконавців. Про велику роль аж ніяк не малих людей.

І про море всього, чого я ще не знаю, але що так хочеться розгадати.